У 2022 році на Channel 4 вийшов серіал The Undeclared War про уявну кампанію російського кібератакування Великої Британії, який не зміг зацікавити глядачів через повільний темп і відсутність динаміки. Режисер Пітер Космінський, відомий роботами Wolf Hall та The Government Inspector, детально дослідив тему, створивши правдоподібний сюжет про втручання у цифрову інфраструктуру та вибори, але драматургія залишилася нудною і монотонною.
Серіал показував сцени, де технічні фахівці беземоційно спостерігають за моніторами в тиші штаб-квартири GCHQ. Сюжетна лінія з молодою студенткою Саарою (Ганна Халік-Браун), яка за кілька хвилин розкриває важливу деталь у російському коді, виглядала надто фантастично. Її друг Вадим (Герман Сегал), який працює у Санкт-Петербурзі, одночасно підтримує Саару і бере участь у кібератаках, створював атмосферу під загрозою третьої світової війни, але ця лінія не отримала розвитку.
Чотири роки по тому серіал повернувся з другим сезоном без Космінського і з новим режисером Полом МакГіганом. Тепер події відбуваються у 2022 році, а головним героєм став Денні Патрік (Саймон Пегг), новий керівник операцій GCHQ. Перші сцени зняті одним кадром і демонструють його енергійність, а також складнощі поєднання роботи з особистим життям. Його дружина Барбара (Сіан Брук) очолює команду з Китаю в GCHQ, а найкращий друг Чарлі (Денні Сапані) відповідає за безпеку і пошук зрадників у команді.
Незважаючи на більш динамічний підхід, другий сезон все ще не позбавлений проблем. Саара залишається в сюжеті, але вже не є центральною фігурою, а сюжетні ходи з цифровою війною залишаються малорухливими і позбавленими гостроти. Політичні конфлікти між ідеалістичним Денні, прагматичним керівником Девідом (Алекс Дженнінгс) та радикальним міністром Річардом Марстоном (Ед Стоппард) повторюють кліше першого сезону. Денні неодноразово повторює, що «симетрична атака була б… дуже ескалаційною», але загальна загроза залишається низькою.
Огляд The Undeclared War наданий The Guardian, яка відзначає, що серіал так і не зміг знайти спосіб зробити тему кібервійни захопливою для телебачення, де відсутність фізичних дій ускладнює створення напруги. Попри зусилля режисерів і акторів, шоу залишається холодним і повільним, не здатним «натиснути на потрібні кнопки» глядачів.