Антон із позивним «Коба» пів року намагався потрапити до війська, долаючи бюрократичні перепони та відновлюючи знищені війною документи. Уже через три місяці служби у 46-й окремій аеромобільній бригаді він очолив роту, а нині є майором і начальником штабу батальйону безпілотних систем «Чорний Сокіл» 8-го корпусу Десантно-штурмових військ.
Як Антон потрапив до війська
Історію Антона розповів 8-й корпус ДШВ. На початку повномасштабного вторгнення йому було 22 роки. Він повернувся з Чехії, де працював за контрактом, і майже одразу почав шукати можливість мобілізуватися. Проте процес затягнувся на місяці через бюрократію: Антона то визнавали занадто молодим, то просили чекати, то не підходила його військова спеціальність. Додатково ускладнила ситуацію втрата документів — спочатку вони згоріли під час російського удару по його будинку в Харкові, потім була втрачена особова справа у ТЦК, а копії на військовій кафедрі також знищили обстріли.
Антон згадує, що в якийсь момент йому навіть запропонували «бути вільним», але він наполягав на мобілізації. Відновлення документів тривало ще три місяці — так само, як і для багатьох харків’ян, чиї папери та житло знищила війна.
«Ці пів року, коли очікував мобілізації, були, здавалося, нескінченними й стали найгіршими. Мене відверто коробило від того, що я вдома, а переважна більшість моїх друзів і знайомих воюють», — згадує Антон.
Служба та бойовий досвід
У ТЦК Антону запропонували артилерію, але він погодився на будь-який рід військ, аби потрапити до армії. Зрештою його направили до ДШВ, де він пройшов перекваліфікацію на командира десантно-штурмового взводу. Навіть під час навчання в Одеській військовій академії йому ледь не відмовили через неправильний прикус, але Антон наполіг на своєму.
Після навчання він потрапив до 46-ї бригади, де був наймолодшим у взводі. Уже через три місяці прийняв командування ротою. Після операції на Херсонщині бригаду перекинули на Донбас, де в районі Бахмута, зокрема біля Озарянівки та Курдюмівки, точилися важкі бої з російськими найманцями ПВК «Вагнер». Антон не раз виводив підлеглих із позицій у складних ситуаціях.
Він нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та орденом Богдана Хмельницького III ступеня, але найвищою нагородою вважає вдячність побратимів та їхніх родин за врятовані життя.
Перехід до безпілотних систем
У 46-й бригаді Антон дослужився до начальника штабу батальйону. Сьогодні він — майор і військовослужбовець 238-го окремого батальйону безпілотних систем «Чорний Сокіл» 8-го корпусу ДШВ, де особисто долучався до формування підрозділу. Перехід від піхоти до безпілотних систем, за його словами, суттєво змінив характер роботи: постійно доводиться шукати нові підходи до маскування, застосування дронів, прораховувати дії противника наперед.
«Не кожен піхотинець може бути оператором дрона. Але й не кожен оператор дрона може бути піхотинцем», — зазначає офіцер.
Антон підкреслює, що найбільшим викликом у командуванні стали саме люди — різні за віком, професіями та характерами. Він жартує: «Іноді відчуваєш себе вихователем у дитсадку, тільки дітям по сорок рочків, і вони через одного бородаті».
Результати роботи
Підрозділ «Чорний Сокіл» неодноразово фігурував у повідомленнях АрміяInform. Зокрема, у червні оператори батальйону на Північно-Слобожанському напрямку знищили російський зенітний ракетний комплекс «Тор» разом із військовими, які перебували поруч.