Захисник Маріуполя Олександр Кузьменко, відомий під позивним "Пако", розповів, що під час понад двох років у полоні для нього найважчим випробуванням став саме голод, а не фізичне чи психологічне насильство. Про це він повідомив в інтерв’ю.
Кузьменко наголосив, що їжа була інструментом контролю з боку тих, хто утримував полонених. За його словами, постійна нестача їжі змінює людину, робить її більш залежною від волі катів. Він підкреслив, що саме можливість давати чи не давати їжу перетворюється на "дуже страшну зброю" в руках тих, хто контролює полонених.
"Люди стають не собою, ними краще маніпулювати", — зазначив Кузьменко.
Військовий розповів, що його перебування в полоні умовно поділялося на два етапи: до засудження та після. До винесення вироку він майже весь час проводив лежачи або сидячи, а спілкування з іншими полоненими було мінімальним. За словами Кузьменка, дні минали від ранку до вечора, і їх визначали лише прийоми їжі — якщо під час них не били.
Після засудження до 25 років ув’язнення його перевели до колонії, де з’явилося трохи більше різноманіття у повсякденному житті, але свободи не було, і він просто чекав на повернення додому.
Після звільнення Кузьменко зіткнувся з наслідками пережитого: проблемами зі сном, важкими психологічними станами, з якими допомагали впоратися фахівці. Він зазначив, що тригери можуть виникати навіть у звичайних ситуаціях, а відчуття полону повністю не зникає. Важливо навчитися розділяти досвід неволі та життя після повернення. Після тривалої реабілітації Кузьменко повернувся до служби у 12-й бригаді "Азов".