Всі чотири постійні Генеральні прокурори, призначені за каденції чинного Президента України, нині перебувають за межами країни. Руслан Рябошапка виїхав за кордон лише з третьої спроби, Ірина Венедіктова працює послом у Швейцарії, Андрій Костін — послом у Нідерландах. До цього переліку додався і Руслан Кравченко, який після відрядження не повернувся в Україну, а подав заяву про звільнення з органів прокуратури.

Ця ситуація викликала численні чутки та міфи щодо стану справ у Генеральній прокуратурі. Автор аналізує події, спираючись на факти та законодавство.

Керівництво прокуратури: зміни та колізії

Процедура звільнення Генерального прокурора передбачає кілька етапів: спочатку Верховна Рада дає згоду (у випадку Кравченка — постановою № 4977-IX від 15 вересня 2026 року), а остаточне рішення ухвалює Президент, підписавши відповідний указ. Після відрядження Кравченка виникла управлінська колізія: він не призначив виконувача обов'язків, а перший заступник Марія Вдовиченко звільнилася ще 8 вересня. Тимчасово обов'язки керівника виконував заступник Максим Крим, але без повноважень генпрокурора. 17 вересня Президент призначив виконувачем обов'язків Антона Ковальського, колишнього керівника обласних прокуратур.

Чи можна порівнювати Кравченка з Пшонкою?

В історії незалежної України лише Віктор Пшонка залишив країну, перебуваючи на посаді генпрокурора, але його звільнили через недовіру Верховної Ради, і щодо нього відкрили кримінальні провадження. У випадку Кравченка процедура недовіри не застосовувалася, а керівництво НАБУ та САП підтвердило, що жодних офіційних підозр щодо нього не було. Тому підстав для затримання Кравченка на кордоні не існувало.

Підозри антикорупціонерам: юридичний статус

Офіс Генпрокурора визнав, що нібито підписані підозри керівникам антикорупційних органів не мають юридичної сили. Заступник генпрокурора Максим Крим погодив скасування відповідних записів у реєстрі щодо директора НАБУ Семена Кривоноса. Він пояснив, що підписання документа без офіційного вручення не є повідомленням про підозру.

"Сам факт підписання папірця без його законного вручення особі не означає, що процедура повідомлення про підозру відбулася."

Міфи та реальність навколо кадрових змін

Серед поширених версій — нібито Кравченко ініціював справи проти антикорупціонерів, щоб заблокувати розслідування проти себе через конфлікт інтересів. Проте закон дозволяє відвести лише конкретного слідчого чи прокурора, а не цілий орган, тому розслідування може продовжувати інша група фахівців.

Ще одна версія — зміни до законодавства, які дозволять вручати підозри депутатам лише постійному генпрокурору. Однак у Верховній Раді немає відповідного законопроєкту, а чинний КПК дозволяє це і виконувачу обов'язків.

Системна проблема та вимоги ЄС

Автор підкреслює, що ситуація в прокуратурі — це прояв глибших системних проблем, зокрема політичного впливу на призначення керівників. Голова антикорупційного комітету парламенту Анастасія Радіна вважає, що нинішні події — наслідок політичних домовленостей, а не відкритого конкурсу. Законопроєкт № 15343, який має забезпечити незалежність генпрокурора, досі не розглянуто у парламенті.

Тим часом представники Єврокомісії наголошують: проведення прозорого конкурсу на посаду Генерального прокурора — одна з ключових вимог для європейської інтеграції України. Речник Єврокомісії Ґійом Мерсьє заявив, що це не просто побажання, а жорстка вимога для просування України до ЄС.