Війна в Україні стала каталізатором стрімкого розвитку наземних роботизованих комплексів (НРК) у світі, змушуючи оборонні гіганти та уряди переглядати військові доктрини та запускати масштабні тендери на робототехніку. Про це розповів Віктор Павлов, засновник Школи НРК та офіцер батальйону 3 ОШБр.

За його словами, український бойовий досвід впливає на весь комплекс рішень у сфері НРК. Представники багатьох країн приїжджають до України, вивчають практику застосування роботів на фронті і на її основі створюють власні платформи. Хоча технічні підходи різняться, війна в Україні спричинила глобальний бум у розвитку НРК, масове оголошення тендерів, запуск нових навчальних програм і масштабні випробування.

Павлов підкреснив, що на виставці Enforce Tac 2026 помітно, як західні виробники переходять від вузькоспеціалізованих машин до модульних платформ з автономними режимами. Це безпосередньо пов’язано з українським досвідом, де універсальна платформа може виконувати різні завдання — від логістики до вогневого ураження. Через складнощі зв’язку та щільний радіоелектронний супротив розробники фокусуються на автономності, здатності рухатися без GPS і постійного контакту з оператором. Також зростає розуміння важливості інтеграції НРК в єдину екосистему разом із безпілотниками.

Військовий наголосив, що в сучасній війні дорогі прототипи часто не витримують реальних умов, тому масовість і доступність платформ стають критично важливими. "НРК — це розхідний матеріал", — пояснив Павлов. Він навів приклад: краще мати десять комплексів по 50 тисяч доларів, ніж один за пів мільйона, адже кількість виконаних місій буде більшою, а втрати — економічно прийнятнішими.

Також він розповів, що режим «follow me», коли робот рухається поруч із бійцем, на сучасному полі бою обмежений через високі ризики, зокрема повітряні загрози від ворожих FPV-дронів. Цей режим більше підходить для рятувальних операцій або цивільних умов, де завдання — полегшити фізичне навантаження людини.

Павлов звернув увагу, що іноземні розробники часто недооцінюють реальні бойові умови, де НРК під постійним наглядом ворога і піддаються атакам різними засобами. Ті, хто консультується з українськими військовими, отримують більш реалістичні дані для тестувань, а решта покладаються на теоретичні гіпотези, які відрізняються від справжніх викликів.

Українські інженерні рішення вже почали копіювати іноземні компанії. Як приклад Павлов навів НРК Protector від «Української бронетехніки» та американський UGV на базі Humvee, створений за його зразком. Особливо запозичують архітектуру зв’язку та протоколи передачі даних, адаптовані до сучасних бойових умов.

Він наголосив на стратегічному завданні України — стимулювати створення спільних підприємств із закордонними партнерами, щоб інтегрувати miltech-сектор у світовий ринок і не втратити можливості через копіювання без участі України. Найціннішим зараз є бойовий досвід, здобутий високою ціною.

За словами Павлова, головний урок українського фронту для західних армій полягає в необхідності тотальної роботизації війська, що змінить підходи до ведення майбутніх воєн.