Українська система закупівель артилерійських боєприпасів створює додаткові ризики для своєчасного постачання далекобійних 155-мм снарядів для Сил оборони. Як повідомляє «Українська правда. Оборонка», однією з головних проблем залишаються надто короткі терміни державних контрактів.
За даними видання, тендер на далекобійні снаряди на 2026 рік був проведений лише напередодні літа, при цьому виробники мають поставити продукцію до кінця року. Таким чином, у них залишається близько семи місяців на укладання контрактів із постачальниками комплектуючих та виготовлення одних із найбільш дефіцитних артилерійських боєприпасів на світовому ринку.
Особливо гострою є ситуація з пороховими зарядами для далекобійних артилерійських пострілів. Основні світові виробники вже завантажені замовленнями на кілька років наперед. Один із виробників боєприпасів зазначив:
«На ринку пороху сьогодні панує ситуація продавця. Це продукт, який потрібен усьому світу, як гарячий пиріжок — за ним стоїть величезна черга. І якщо ви зараз хочете опинитися на початку цієї черги, про це треба було думати ще торік. А про постачання на наступний рік — ще у березні», — розповів він «УП».
Ситуацію ускладнює і різке зростання цін на компоненти для далекобійних пострілів. За словами іншого співрозмовника, який займається виробництвом артилерійських боєприпасів, вартість відповідного пороху з початку повномасштабної війни зросла у кілька разів. Нині ціна пороху для далекобійних пострілів може сягати 300 доларів за кілограм проти приблизно 30 доларів до війни. При цьому Україна не має власного виробництва такого пороху, що робить виробників залежними від світового ринку.
Ще однією системною проблемою виробники називають контракти зі строком виконання до 31 грудня. Це залишає підприємствам мало часу для закупівлі великих партій компонентів і реагування на можливі перебої у постачанні, ракетні удари по виробництву чи інші форс-мажорні обставини.
Наразі Агентство оборонних закупівель готується провести ще один тендер на артилерійські боєприпаси. Представники ринку побоюються, що і цього разу постачання можуть вимагати здійснити до кінця 2026 року. За оцінкою опитаних виробників, у таких умовах жоден підрядник може не встигнути виконати контракт у встановлені терміни.
Проблема коротких контрактів стосується не лише боєприпасів. Складна оборонна продукція має тривалий виробничий цикл, тому підприємствам потрібен горизонт планування не менше 12–18 місяців. Хоча Міноборони раніше заявляло про впровадження довгострокових контрактів, за оцінкою «УП», цей механізм системно не працює. Внаслідок цього виробники змушені використовувати власний прибуток для завчасного замовлення комплектуючих і фактично починати виробництво ще до отримання державного контракту. Як підкреслюють представники галузі, ці кошти могли б піти на розвиток продукції чи створення резервних виробничих потужностей.