У Луцьку 25–26 липня відбувся літературний фестиваль «Фронтера», який цього року присвятили темі відповідальності та меж причетності. Відкрив подію військовослужбовець, письменник і художник Валерій Пузік, який прочитав власні тексти, незважаючи на те, що ще взимку попереджав побратимів про можливість загибелі.
Організатори фестивалю подбали про доступність простору: встановили пандуси, попереджали про нерівну бруківку, облаштували кімнату для батьків із дітьми, а також забезпечили переклад усіх розмовних подій головної сцени українською жестовою та англійською мовами. Для частини гостей фестиваль почався ще у вагоні «Укрзалізниці» — спеціальний Frontera Express із Києва до Луцька організували на два дні.
Програма фестивалю уникала безпечної дистанції від реальності. Письменник і видавець Макс Кідрук розповідав, чому відмовився видавати книжку з російським слідом, а ветерани ділилися досвідом, який поки що складно передати письмово. Куратор програми Микита Москалюк наголосив, що «Фронтера» цінує дорослу розмову на рівних і не уникає чутливих тем, хоча не прагне давати остаточні відповіді.
Вечір першого дня прикрасив перформанс Echoes / «Відлуння», у якому українські та іноземні учасники читали уривки творів загиблих авторів. Тексти вперше в Україні читали з картонних плакатів, що перегукувалося з нещодавніми картонковими протестами, які тривали й під час фестивалю.
Тема незмиренності та дії прозвучала й у дискусіях. Ветеран і журналіст Євген Шибалов підкреслив: «Незмиренність – це насамперед дія. Коли відбувається щось, із чим ти не згоден, ти маєш зробити щось, щоб показати, що ти не є його учасником. Вийти з картонкою на площу хоча б». Благодійні аукціони, де продавали спільний досвід із митцями та журналістами, а також символічне знищення російських культурних продуктів стали частиною публічної позиції фестивалю.
За два дні «Фронтера» зібрала 1 115 818 гривень на підтримку бригади «Любарт» Сил безпеки й оборони України. Кошти надходили з благодійних банок, аукціонів, продажу мерчу та книжок, а також завдяки участі луцьких бізнесів.
Куратор Микита Москалюк пояснив, що робота над темою починається за рік до фестивалю. Він читає художню й академічну літературу, слухає лекції, розмовляє з фахівцями, щоб зрозуміти культурний контекст. «Пошук важливіший за самі відповіді. Моє завдання – знайти точки, від яких у цьому пошуку можна відштовхуватися», – каже він.
«Фронтера» також розвиває міжнародний напрямок, особливо з романськомовними країнами. Цього року на фестивалі було більше гостей із Іспанії та Латинської Америки. Організатори запрошують іноземних журналістів, щоб ті не лише писали про фестиваль, а й про Україну та Луцьк. Торік після «Фронтери» вийшли 32 матеріали в медіа Гондурасу, Панами, Колумбії, Аргентини та інших країн.
Таким чином «Фронтера» не лише створює простір для чесної розмови про життя тут і зараз, а й допомагає місту говорити про себе за кордоном. Головна сила фестивалю, за словами Москалюка, полягає саме у цій реакції на реальність і готовності говорити про складні теми без остраху.