Найближчі місяці можуть стати найнебезпечнішим етапом війни Росії проти України через посилення ескалації з боку Кремля, вважають у виданні Foreign Policy.
Західна стратегія, яка спирається на раціональні міжнародні відносини, не враховує особливостей поведінки Володимира Путіна, чия війна керується логікою автократії та виживання режиму. Оскільки жодна з воєнних чи політичних цілей Росії не досягнута, Путін не може дозволити собі справжні переговори, не ризикуючи власним режимом. Через це домогтися від нього поступок буде надзвичайно складно.
Автори статті підкреслюють, що авторитарні режими здатні витримувати тиск, який для західних урядів був би руйнівним. Протягом більшої частини війни російська еліта та населення сприймали конфлікт як віддалений, підтримуючи економіку, що продовжувала експортувати нафту. Однак атаки України на російські нафтопереробні заводи, яких від початку року було близько 200, вивели з ладу вісім із десяти найбільших об’єктів. Це спричинило дефіцит пального, який навіть Путін публічно визнав.
Тиск на економіку РФ створює внутрішні тріщини в Кремлі, підриваючи фінансову основу лояльності еліт і змушуючи владу посилювати контроль. Будь-який компроміс із Заходом чи Україною російські силовики можуть розцінити як прояв слабкості. У цьому контексті логіка авторитарного режиму вимагає ескалації, а не переговорів.
Путін прагне демонструвати контроль над силовим апаратом і безпекою, хоча бюджет Росії не дозволяє масштабної мобілізації чи прориву на Донбасі. Кремль зосередиться на посиленні балістичних ударів по Україні, масштабних атаках на енергетичні об’єкти, зокрема понад 250 ударах по об’єктах «Нафтогазу», а також гібридному тиску на Європу.
Водночас у Росії посилюються репресії: зростає кількість справ про держзраду, розширюються повноваження силовиків, обмежується доступ до месенджерів Telegram і WhatsApp, а інтернет у регіонах дедалі частіше вимикають.
Foreign Policy наголошує, що Путін продовжуватиме ескалацію, доки політична ціна війни не перевищить ціну переговорів. Переломний момент для автократа настає лише за умови одночасної кризи на кількох фронтах.
Кампанія України проти російських нафтопереробних заводів створила додатковий тиск на Кремль, але переговори поки що далекі. Захід має закрити дефіцит української протиповітряної оборони та посилити удари по військовій промисловості, залізницях, портах і джерелах доходів Росії. "Стратегічне завдання Заходу полягає в тому, щоб створити кризи на кількох напрямах і утримувати їх досить довго, щоб коаліція, яка підтримує Путіна при владі, дійшла висновку, що продовження війни становить велику загрозу для її виживання. Лише тоді переговори стануть політично можливими", – підсумовують у Foreign Policy.