Українські торговельні мережі у 2025 році працюють за чотирма різними фінансовими моделями, що визначають рівень націнки та цінову політику. Про це повідомляє rbc.ua з посиланням на галузевих експертів та аналітиків.
Високомаржинальний сегмент, до якого належить «Сільпо» (орієнтація на імпорт і преміальний сервіс) та «Сімі» (food-to-go, кава), демонструє валову маржу на рівні 32–35% і націнку 47–53%. Проте значна частина доходу поглинається операційними витратами, які сягають 30–33% виручки, тому це не гарантує покупцям нижчих цін.
Масовий збалансований сегмент (26–28%) представлений такими мережами, як АТБ, «Фора» та Novus. Вони утримують націнку на рівні 36–39% завдяки суворому контролю операційних витрат (23–26%). Саме ці мережі найбільш ефективно поєднують ціну, промоакції та маржинальність.
Дискаунтери з низькою маржею, серед яких «Велмарт» і «Точка», працюють із націнкою 14–22% та валовою маржею 12–18%. Вони забезпечують прибутковість завдяки швидкому обігу товарів і жорсткому контролю витрат (12–17%).
Окрему модель демонструє Varus, який працює з валовою маржею близько 20% і націнкою 25%. Це обумовлено високою конкуренцією на ринку та класичною супермаркетною стратегією.
Чому мережі не можуть просто підвищити ціни
Як пояснює Олександр Ямпольський із Deloitte Ukraine, у межах холдингів доходи можуть перерозподілятися через трансфертне ціноутворення. Однак остаточна ціна для покупця обмежена платоспроможністю населення та пропозиціями конкурентів.
«Цінник на полиці обмежений купівельною спроможністю населення і пропозиціями конкурентів», — зазначив Олександр Ямпольський.
Тому торговельні мережі змушені шукати баланс і не можуть автоматично перекладати зростання операційних витрат (логістика, списання, оренда, енергоносії) на споживача.