Науковці, які аналізують дані зонда Mars InSight, виявили майже сотню землетрусів на Марсі, які наразі не мають логічного пояснення.
Як повідомляють дослідники, ці сейсмічні події не схожі ані на коливання, спричинені тектонічними процесами, ані на наслідки падіння астероїдів чи метеоритів. Вчені припускають, що вони можуть бути пов’язані з переміщенням рідини в надрах планети.
До місії Mars InSight існування «марсотрусів» залишалося лише теоретичним припущенням. Попередні спроби зафіксувати сейсмічну активність під час місій Viking у 1976 році виявилися безуспішними через технічні обмеження. Після посадки Mars InSight у 2018 році апарат майже щодня реєстрував підземні поштовхи протягом чотирьох років, доки сонячні панелі не вкрилися товстим шаром пилу.
Нині каталог місії містить понад 1300 зареєстрованих сейсмічних подій, детальний аналіз яких триває. Команда фахівців Вищої технічної школи Цюриха під керівництвом Симона К. Штелера дослідила близько 250 найякісніших сигналів і розподілила їх на три групи.
81 подію віднесли до звичайних тектонічних «марсотрусів», осередки яких майже завжди розташовані поблизу розломів Cerberus Fossae неподалік екватора, де, за припущеннями планетологів, на кору тисне висхідний мантійний плюм. Ще 70 подій класифікували як наслідки ударів космічних тіл. Після деяких із них орбітальні апарати зафіксували нові кратери діаметром від 3 до 22 метрів, а іноді й більші.
Найбільше зацікавлення викликала третя група з 99 сейсмічних подій, походження яких поки що невідоме. Ці поштовхи відрізнялися незвично низьким співвідношенням поперечних і поздовжніх хвиль, що не характерно ані для тектоніки, ані для падіння астероїдів. Аналіз також показав, що активність цих загадкових марсотрусів зростала в літні місяці, що спонукало дослідників висунути гіпотезу про можливий зв’язок із сезонним таненням криги на невеликій глибині під поверхнею планети.
Автори дослідження наголошують, що остаточно підтвердити цю версію поки неможливо. Результати свідчать про існування на Марсі ще одного типу сейсмічної активності, природа якого потребує подальших досліджень.
Раніше дослідження Оксфордського університету показали, що під корою Марса колись існували розгалужені річки магми, а не лише ізольовані камери. Це свідчить, що планета могла мати складну хімічну кору, здатну підтримувати атмосферу й океани, а отже – умови для життя. Вчені вважають, що подібні процеси могли відбуватися й на інших кам’янистих планетах без тектоніки плит, тому їх варто знову розглядати як потенційно придатні для життя.