Медовий Спас у 2026 році відзначають 1 серпня. Цього дня Православна церква України та Українська греко-католицька церква вшановують Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього та пам’ять святих мучеників Маккавеїв.

Свято Медового Спаса, яке в народі ще називають Маковієм, відкриває цикл трьох Спасів, що завершується наприкінці серпня. Попри поширену думку, назва «Маковій» походить не від рослини мак, а від імені мучеників Маккавеїв. Проте народна традиція поєднала ці дві назви, адже в серпні достигає мак, який господині почали приносити до храму разом із медом і польовими квітами. Згодом виник звичай освячувати букети — маковійчики, які зберігали вдома як оберіг миру, достатку і захисту від негараздів.

Історія свята сягає перших століть християнства. У Візантії в серпні через спеку поширювалися хвороби, тому святині з часткою Животворчого Хреста виносили з храмів і проходили вулицями міст для Божого благословення. Ця традиція поширилася на православні країни, зокрема Україну, де церковне свято поєдналося з народними обрядами завершення першого збирання меду. Пасічники дякували за врожай, господині готували страви з медом і маком, а люди просили здоров’я і добробуту.

На Медовий Спас українці традиційно несуть до храму мед нового врожаю, мак, воду, запашні трави, маковійчики, сезонні квіти та домашню випічку з медом або маком. Освячений мед куштують усією родиною, вважаючи його символом добробуту і здоров’я. Також важливою традицією є освячення криниць і джерел, адже освячена вода вважається символом очищення і Божого благословення.

Народні звичаї забороняють у цей день сваритися, ображати інших, заздрити, відмовляти в допомозі, надмірно веселитися чи зловживати алкоголем, а також нехтувати молитвою. Вірили, що конфлікти, розпочаті на Медовий Спас, можуть затягнутися надовго.

Існують і народні прикмети: дощ на Спас віщує багатий грибний сезон, сонячний день — теплий серпень, прохолодний ранок — ранню осінь, активний літ бджіл — тривалу теплу погоду, а сильний вітер — холодну осінь. Проте ці прикмети є частиною народної культури і не мають наукового підтвердження.