За час повномасштабної війни в Україні Національна поліція скасувала 6,5 тисячі незаконних рішень військово-лікарських комісій (ВЛК), тоді як понад 25,6 тисячі постанов місцевих комісій Центральна ВЛК залишила чинними. Ще щодо більш ніж 1,6 тисячі випадків ухвалено рішення про переогляд без скасування попередніх постанов. Про це повідомив виконувач обов’язків голови Національної поліції Максим Цуцкірідзе в інтерв’ю виданню «Цензор.НЕТ».

Правоохоронці підкреслюють, що перевірка матеріалів не означає автоматичного скасування рішень ВЛК. Їхня мета — виявити конкретні зловживання та корупційні схеми ухилення від мобілізації, водночас гарантуючи збереження законних висновків для тих, хто справді має медичні підстави. Остаточну оцінку рішень місцевих ВЛК надає Центральна ВЛК. Слідчі вилучають медичну документацію, перевіряють обставини її оформлення і, якщо є підстави, скеровують справи на перегляд.

Як відбувається перевірка

Алгоритм перевірки передбачає кілька етапів:

  • вилучення медичної документації (результати обстежень, документи про лікування, постанови ВЛК);
  • перевірка даних за іншими джерелами, зокрема отримання інформації від операторів мобільного зв’язку щодо місця перебування особи під час проходження обстежень;
  • звірка з Електронною системою охорони здоров’я — чи були звернення до лікарів, обстеження, діагнози;
  • за потреби — скерування рішення ВЛК на перегляд або призначення комісійної судово-медичної експертизи.
«Відповідальність завжди має бути індивідуальною і ґрунтуватися на доказах», — наголосив Максим Цуцкірідзе.

Він підкреслив, що кожне рішення ВЛК перевіряється окремо, разом із медичними документами. Сам факт перевірки не означає, що висновок незаконний або має бути скасований. Якщо у людини дійсно є тяжке захворювання чи наслідки поранення, це підтверджується документально, і підстав для скасування рішення ВЛК немає.

Контекст

Голова Офісу президента Кирило Буданов раніше заявив, що Україна виконує мінімальний мобілізаційний план протягом останніх шести місяців, але це «доволі складно». Він також зазначив, що реформа мобілізації може змінити лише окремі прояви нелюдського ставлення, а не сам факт примусового призову. Більше про проблеми у ЗСУ — у матеріалі Олександра Сергієнка «СЗЧ, дезертирство та ухилянтство під час війни: карати чи прощати?».