Вислів "мамкін синок" є калькою з російського "маменькин синок" і хоч широко вживається в українській мові, він не є питомим. Мовознавиця Марія Словолюб радить замінювати цей вираз на українські відповідники, які давно існують у нашій мові.
За словами Марії Словолюб, залежно від контексту можна вживати такі слова: "матусин синок" — буквальний переклад, "мамій" чи "мамчич" — розмовні назви людини, надто прив’язаної до матері, "пестун" або "пестій" — дитина, якій ні в чому не відмовляли, а також "мазунчик", "мазун" чи "мазій" — коли хочуть підкреслити надмірну опіку й балування.
Якщо йдеться про дорослу людину, яка не може ухвалювати рішення без мами, краще описати це без кальок: "надто залежний від матері", "під маминим крилом", "мамин улюбленець".
Мовознавиця також звертає увагу на те, що присвійний прикметник від слова "мама" за правилами української мови має форму "мамчин", а не "мамкін". Це пов’язано з чергуванням приголосних: "дочка" → "доччин", "бабка" → "бабчин", "мамка" → "мамчин". Форма "мамкин" суперечить законам української фонетики й словотвору і є наслідком впливу російської мови. Тому нормативною буде форма "мамчин синок", хоча краще обрати один із питомих українських варіантів.
На користь українських форм свідчать і прізвища Мамій, Мазій, Мазун, Мамчич, які є доказом того, що такі слова були звичними для наших предків.