Світові лідери та експерти дедалі частіше обговорюють можливий кінець режиму Володимира Путіна і подальші наслідки для Росії.
Пекін поступово налагоджує неофіційні контакти з російськими елітами, уникаючи санкцій Кремля. За даними The Wall Street Journal, Китай перетворив Росію на сировинний придаток, купуючи нафту з великими знижками та інші природні ресурси. Торговельний оборот між країнами зріс майже вчетверо з 2013 року, коли Сі Цзіньпін уперше зустрівся з Путіним. Водночас частка Росії у зовнішній торгівлі Китаю не перевищує 4%.
Російські спецслужби фіксують випадки китайського шпигунства та вербування чиновників, але Москва не поспішає реагувати, щоб не погіршувати відносини з Пекіном. Китай готується до можливого розпаду Росії, розміщуючи своїх агентів у регіональних центрах і галузях економіки. Для Пекіна Путін уже став «кульгавою качкою» — лідером, який втрачає вплив.
Таке ж ставлення до Путіна мають і західні столиці — Вашингтон, Брюссель, Лондон. Там активно обговорюють не лише завершення війни, а й майбутнє Росії після Путіна, зокрема ризики роздроблення країни, контроль над ядерною зброєю та модель влади. Ці дискусії свідчать про втрату Путіним геополітичного впливу і зменшення інвестицій у його режим.
Юрій Федоренко зазначає, що очікування краху путінського режиму не означає його швидкого падіння. Китай мислить у довгостроковій перспективі, і хоча Росія не має шансів проіснувати десятиліття у нинішньому вигляді, процес розпаду може тривати роками. У цей час країна переживатиме політичні, економічні та соціальні катаклізми, залишаючись небезпечним пораненим хижаком, але зрештою приречена на загибель.