В Україні розгортається новий протест, який відрізняється від попереднього повною автономністю від зовнішньої підтримки. Цього разу протестувальники залишилися наодинці з владою, і результат їхніх вимог визначить, наскільки голос вулиці впливатиме на рішення Банкової.
Перший масштабний протест, відомий як "картонковий майдан", підтримували не лише громадяни, а й європейські донори та західні дипломати, які тиснули на владу. Нинішня акція не має такого зовнішнього «другого фронту», що робить її унікальною і водночас більш ризиковою для учасників. За словами Павла Казаріна, саме ця відсутність зовнішньої підтримки залишає протестувальників сам на сам із владою, а їхній вплив тепер залежить від гучності та ваги їхнього голосу.
Президент Володимир Зеленський опинився у складній ситуації через внутрішній конфлікт між міністром оборони Олексієм Федоровим та головнокомандувачем Валерієм Сирським. Раніше Зеленський був символом об’єднання навколо держави у воєнний час, але тепер він став заручником власного вибору, адже протистояння між Федоровим і Сирським трансформувалося у протистояння між Федоровим і самим президентом. Відставка Федорова, яка спочатку не планувалася як сигнал, стала таким, перетворивши конфлікт у суспільстві на розрив між реформами та статус-кво.
Як наголошує автор, Федоров став символом нового підходу до оборони, а ставлення до нього тепер визначає ставлення до Зеленського. Вулиця дедалі частіше вимагає не лише повернення міністра оборони, а й заміни головнокомандувача. Для президента це може бути вигідно, бо він перестає бути головним антигероєм, але заміна Сирського не гарантує припинення протестів, адже важливо, хто саме займе його місце.
Павло Казарін підкреслює, що кадрові рішення в умовах війни перестають бути лише професійними, вони набувають символічного значення, впливаючи на суспільний оптимізм. Призначення Федорова було спробою оновлення, але його швидке звільнення стало ударом по надіях людей. Протестуючі виходять не лише за конкретну людину, а за ту мрію про майбутнє, яку їм спочатку подарували, а тепер намагаються відібрати.
Влада опинилася перед викликом нового соціального договору, укладеного в умовах воєнного часу, коли суспільство погоджується на продовження каденції без виборів, але вимагає справедливості і прозорості рішень. Минулорічний "картонковий майдан" став червоною лінією у боротьбі з корупцією, нинішній протест – червоною лінією у питаннях оборони. Якщо хтось думав, що війна зруйнує зворотний зв’язок між вулицею і владою, то помилявся.
За словами Казаріна, якщо Україна переможе, то цей конфлікт і протест стануть частиною сценарію перемоги. Якщо ні – то навпаки. Влада має врахувати, що вулиця тепер не просто спостерігач, а активний учасник, який змінює правила гри.