В Україні, де станом на 1 жовтня 2025 року зареєстровано 1,77 млн фізичних осіб-підприємців, голос малого бізнесу у спілкуванні з державою залишається слабким. Про це йдеться у матеріалі «Економічної правди», де аналізується, чому підприємці, попри чисельність, не впливають на ухвалення рішень так, як могли б.
За даними Держстату, малий бізнес складає значну частку економіки: від самозайнятих до локальних сервісів і виробництв. Однак при розробці податкових чи регуляторних змін, його позиція часто не враховується. Як пояснює Ксенія Ляпіна, ексголова Державної регуляторної служби, об’єднання для малого бізнесу — це питання виживання, а не статусу. Підприємці гуртуються переважно у відповідь на загрози: нові податки, перевірки чи зміни у спрощеній системі. Проте їхня реакція часто запізнюється, бо інформація про зміни доходить до них уже після формування урядової позиції.
Великі компанії мають ресурси для впливу на політику ще на етапі обговорення, тоді як малий бізнес реагує постфактум. Прикладом стала дискусія щодо ПДВ для ФОПів наприкінці 2025 року, коли підприємці побачили ризик ускладнення обліку та зростання витрат. Історично хвилі протестів, як у 2010 році через нову редакцію Податкового кодексу, ставали поштовхом до створення нових об’єднань, але більшість із них залишалися реактивними, а не проактивними структурами.
«Протест — це лише перша реакція. Далі постає складніше завдання: перетворити енергію невдоволення на переговорну позицію, від якої неможливо відмахнутися як від емоції. Для цього потрібні організації, довіра і процедура», — наголошує Ксенія Ляпіна.
В Україні діють як інституційні об’єднання (наприклад, Торгово-промислова палата), так і ініціативи, що виросли з низових потреб. За оцінками ПРООН, у 2025 році в країні було близько 421 бізнес-об’єднання малого і середнього бізнесу — для мільйонів підприємців це небагато. Президент Торгово-промислової палати Геннадій Чижиков зазначає, що зі зростанням кількості організацій виникає проблема координації: без спільного порядку денного навіть сильні гравці конкурують між собою, а не формують єдину позицію.
Останніми роками з’явилися коаліції та мережі бізнес-об’єднань, які намагаються діяти спільно. Олег Гетман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи, вважає, що ключовим є не кількість організацій, а наявність правил взаємодії між ними: «Проблема не лише в кількості організацій. Проблема в тому, чи мають вони правила взаємодії між собою. Хто говорить від імені ширшого кола бізнесу? Як формується спільна позиція? Що робити, коли організації не погоджуються?»
Першим кроком до спільних правил став Добровільний стандарт членських бізнес-об’єднань, до якого вже приєдналися понад 120 організацій. Важливим інструментом став Альянс членських бізнес-об’єднань ММСП, що об’єднує 17 коаліцій і представляє інтереси понад 84 тисяч підприємств. Проте питання залишається відкритим: чи зможе малий бізнес перетворити численні голоси на єдину переговорну позицію, яку держава не зможе ігнорувати.