В Україні триває масштабне кадрове перезавантаження влади, яке розпочалося з призначення нового прем’єр-міністра та оновлення Кабінету міністрів. 21 липня президент Володимир Зеленський призначив генерал-майора Михайла Драпатого головнокомандувачем Збройних Сил України, а 20 липня Кабмін ухвалив розпорядження про призначення генерал-майора Євгена Хмари в.о. міністра оборони, посада якого досі залишається вакантною.

Михайло Драпатий відомий як бойовий командир, який у 2014 році брав участь в обороні Маріуполя. Після початку повномасштабної війни він очолював оперативно-стратегічне угруповання військ Хортиця. Попередній головнокомандувач Олександр Сирський заявив, що передає армію у стані наступу і готовий підтримувати нового керівника своїм досвідом. Одночасно з Драпатим на посаду начальника Генерального штабу призначили Ігоря Скибюка. Зеленський наголосив, що новий головнокомандувач має ініціювати перезавантаження кадрової системи у війську та змінити підходи до управління армією.

Питання призначення міністра оборони залишається відкритим, що викликає суспільний резонанс і акції протесту в українських містах. Протестувальники вимагають повернення Михайла Федорова на цю посаду. Водночас Зеленський веде консультації з Федоровим, пропонуючи йому інші посади, які той відхилив, заявивши про бажання повернутися саме до Міноборони. Колишні високопосадовці, як-от Юлія Свириденко та Рустем Умєров, також поки не визначилися з новими ролями у владі.

Політологи Ігор Рейтерович і Володимир Фесенко вважають, що ситуація навколо Міноборони є головною політичною проблемою нинішнього кадрового перезавантаження. Рейтерович наголошує, що повернення Федорова під тиском протестів створить небезпечний прецедент, а Фесенко вважає, що влада реагує радше на суспільну реакцію, ніж на реальний запит. За словами Фесенка, кадрові зміни у військовому керівництві не матимуть швидкого впливу на фронт, а головним викликом може стати нова хвиля мобілізації в Росії восени.

Рейтерович прогнозує, що Банкова намагатиметься затягнути призначення міністра оборони, сподіваючись, що протести вщухнуть, і продовжить політичний тиск на Федорова. Фесенко зазначає, що переговори між президентом і Федоровим зайшли в глухий кут, але Зеленський зацікавлений у збереженні Федорова у владі, щоб уникнути його переходу в опозицію.

Обидва експерти підкреслюють, що відсутність відкритої комунікації з боку влади посилила напругу. Рейтерович звертає увагу, що Зеленський більше часу приділяє зустрічам із зарубіжними блогерами, ніж поясненню причин кадрових рішень українському суспільству. Водночас вони попереджають, що політична напруга не повинна перерости у внутрішню кризу, яка загрожувала б поразкою у війні з Росією.

Фесенко додає, що західних партнерів більше турбує ефективність управління обороною та прозорість використання військової допомоги, а не сам факт кадрових змін. Якщо невизначеність із міністром оборони затягнеться або призведе до внутрішньополітичного конфлікту, це може посилити контроль союзників над ресурсами, наданими Україні.