24 серпня Україна відзначає День Незалежності, і цього року свято проходить у складних умовах для країни. Напередодні цієї дати журналісти поспілкувалися з Єгором Фідінічем — хореографом із Запоріжжя, який через повномасштабну війну був змушений виїхати з України та почати життя з початку у США. Сьогодні він працює викладачем і хореографом у танцювальній студії Нью-Йорка, є фіналістом номінації «Топ Тічер» та хореографом дебютантського балу Піаристів — одного з найстаріших світських заходів міста.

Як розповів Єгор Фідініч, війна кардинально змінила його життя: «У якийсь момент здавалося, що танцювальна кар'єра залишилась у минулому — я вже здобув освіту реабілітолога і не планував повертатися у професію. Але опинившись у новій країні без звичної опори, я зрозумів: танці — це те, що я справді вмію і хочу робити». Повернення до танців у Нью-Йорку стало для нього другим стартом.

Свою танцювальну кар'єру Єгор почав у шість років у Запоріжжі, коли мама привела його на заняття з бальних танців у гімназії №11. З того часу він тренувався у різних клубах, виступав на змаганнях і до моменту від'їзду з України мав понад п'ятнадцять років досвіду.

Окрім танців, Єгор має диплом медичного університету за спеціальністю «Фізична терапія та реабілітація». За його словами, це допомагає у роботі з учнями, особливо старшого віку: «Я враховую фізичні особливості людини і намагаюся робити заняття максимально безпечними».

Досвід у США та робота над балом

У Нью-Йорку Єгор працює у танцювальній студії з 2023 року. Саме через цю студію його запросили стати хореографом дебютантського балу Піаристів. «Торік я вперше працював над балом, і, судячи з усього, результат влаштував обидві сторони, бо цього року мене запросили знову», — розповів він. Його завдання — не лише постановка танцю, а й знайомство учасників із традиціями класичного балу, етикетом і манерами.

Єгор також виконує роль наставника для інших інструкторів студії. Він пояснює, що навчати вчителя — це не лише передавати техніку, а й допомагати будувати уроки, розуміти цілі учнів і супроводжувати їх на всьому шляху. «Відповідальності тут помітно більше, але й задоволення теж», — зазначає він.

«Я намагаюся спершу зрозуміти мету, а вже потім будувати програму», — підкреслив Єгор Фідініч.

Він також відзначає різницю між українською та американською школами бальних танців: якщо в Україні це часто професійний спорт із раннього віку, то у США бальні танці частіше сприймають як хобі або спосіб самовираження.

Плани на майбутнє

Серед найближчих цілей Єгор називає закріплення у ролі менеджера студії та відкриття власної школи бальних танців для дітей. Він хоче показати новому поколінню, зокрема дітям з української громади у США, що бальні танці — це не лише гарне хобі, а й спосіб життя, який виховує дисципліну, повагу та вміння працювати в парі.