Іранські удари у п’ятницю вразили електростанцію та опріснювальну станцію в Кувейті, пошкодивши одне з основних джерел питної води в цій малій пустельній країні.
За повідомленнями кувейтської влади, внаслідок ударів було пошкоджено велику кількість енергогенеруючих установок і виникла пожежа, яку вже вдалося локалізувати. Влада також активувала аварійні плани реагування.
У Кувейті близько 90% питної води надходить з опріснювальних станцій, що є характерним для регіону: в Омані цей показник становить приблизно 86%, а в Саудівській Аравії — близько 70%. Опріснення здійснюється переважно методом зворотного осмосу, коли морська вода проходить через ультратонкі мембрани для видалення солі.
Уздовж узбережжя Перської затоки розташовані сотні таких станцій, які забезпечують водою мільйони людей. Водночас вони перебувають у зоні досяжності ракетних або безпілотних ударів Ірану. Без цих систем великі міста регіону не змогли б підтримувати нинішній рівень населення.
Для світової спільноти головною проблемою війни з Іраном були наслідки для цін на енергоносії. Удари по суднах у Ормузькій протоці спричинили рекордне зростання цін на нафту. Однак інфраструктура, що забезпечує питною водою міста Перської затоки, також є вкрай вразливою.
За останні місяці Іран неодноразово завдавав ударів поблизу опріснювальних станцій у регіоні. Раніше Кувейт повідомляв про пошкодження станції Doha West, спричинене уламками збитих дронів або атаками на сусідній порт.
Іран звинувачував США у нанесенні удару по опріснювальним станціям на острові Кешм 8 березня, що призвело до припинення водопостачання для 30 сіл, хоча Вашингтон цього не підтверджував. Крім того, повстанці-хусити з Ємену також атакували опріснювальні об’єкти Саудівської Аравії в контексті регіональної напруги.
Багато станцій у Перській затоці інтегровані з електростанціями як когенераційні об’єкти, тому удари по електроенергетиці можуть паралізувати водопостачання. Опріснювальні установки мають кілька етапів — відбору води, очищення, енергозабезпечення — і пошкодження будь-якої ланки може зупинити виробництво.
Уряди країн Перської затоки та американські чиновники давно визнають, що втрата великих опріснювальних станцій може спричинити кризу регіонального масштабу. За даними аналізу ЦРУ 2010 року, атаки на такі об’єкти можуть викликати національні кризи, а відновлення може тривати місяцями, якщо буде знищене критичне обладнання.
Загалом понад 90% опрісненої води в регіоні надходить з 56 основних станцій, кожна з яких є вкрай вразливою до саботажу або військових дій. Крім того, ці об’єкти піддаються ризикам через зміну клімату, зокрема штормові припливи та інтенсивні опади, що можуть пошкодити інфраструктуру, особливо на фоні зростання частоти та сили циклонів в Аравійському морі.