Іранський Корпус вартових ісламської революції представив у 2022 році балістичну ракету середньої дальності Kheibar Shekan, яка стала однією з найсучасніших розробок іранської ракетної програми.
За заявами Ірану, ракета має дальність близько 1450 км, що дозволяє потенційно вражати цілі на значній частині Близького Сходу, включно з територіями за межами країни. На відміну від попередніх іранських ракет із рідинними двигунами, Kheibar Shekan оснащена твердопаливною силовою установкою, що забезпечує довший термін зберігання у бойовій готовності, скорочує час підготовки до запуску та дозволяє швидше змінювати позиції після застосування.
Однією з ключових особливостей ракети є її мобільність. За даними відкритих джерел, запуск можливий з мобільних пускових установок, що ускладнює виявлення та знищення комплексу під час запуску. Аналітики підкреслюють, що швидкість розгортання є важливим фактором ефективності ракетних систем, адже навіть високоточна ракета втрачає сенс, якщо її пускові установки легко виявити і знищити.
Ще одна особливість Kheibar Shekan — маневрова бойова частина, здатна змінювати траєкторію на заключному етапі польоту. Це ускладнює роботу систем протиракетної оборони, які розраховані на прогнозований балістичний маршрут. Іранські джерела повідомляють, що бойова частина має масу близько 550 кг, проте незалежно підтвердити ці дані складно через обмежену інформацію.
Військові експерти відзначають, що навіть сучасні системи ППО і ПРО не гарантують абсолютного захисту від балістичних ракет, тому країни приділяють увагу розвитку систем раннього попередження та багаторівневої оборони.
Окрім технічних характеристик, важливим фактором є співвідношення вартості ракет і засобів їх перехоплення. За оцінками експертів, вартість Kheibar Shekan значно нижча за ціну багатьох західних ракет-перехоплювачів. Для порівняння, ракета-перехоплювач SM-6 ВМС США коштує близько 4–5 млн доларів, а PAC-3 MSE для комплексу Patriot — приблизно 4–6 млн доларів за одиницю. Водночас ціна іранської ракети може бути в рази меншою.
Це створює проблему «цінового виснаження» систем протиповітряної оборони: навіть успішне перехоплення кожної ракети потребує значних витрат на дорогі боєприпаси. Подібна ситуація вже спостерігалася під час масованих атак дешевшими безпілотниками, коли оборонці змушені були застосовувати дорогі ракети ППО для знищення відносно недорогих цілей. Масове застосування ракет разом із дронами може додатково навантажувати запаси перехоплювачів і логістику систем оборони.
Саме тому сучасні армії розвивають не лише дорогі ракетні комплекси, а й більш доступні засоби протидії — зокрема системи ближнього радіуса дії, засоби радіоелектронної боротьби та лазерні технології.