Дарина, начальниця медичної служби Ульф 108-го батальйону «Вовків Да Вінчі» та лікарка-анестезіолог, розповіла, як за три роки служби змінилася логіка порятунку поранених на війні. За її словами, впровадження дронів зробило поле бою прозорішим і змусило перебудувати весь ланцюг евакуації.

Ще кілька років тому головним орієнтиром бойової медицини була швидкість: поранення, перша допомога, евакуація до стабілізаційного пункту, лікарня. Тепер між пораненням і зустріччю з лікарем можуть минати дні, а іноді й тижні. Це пов’язано з тим, що дрони спостерігають за дорогами, атакують транспорт і ускладнюють пересування.

Дарина згадує, що на початку служби стабілізаційний пункт був майже без обладнання, але згодом з’явилася власна лабораторія, сучасна апаратура та можливість виконувати складні втручання. Однак найбільша зміна — це час евакуації: зараз майже не буває поранених, які потрапляють до медиків у перші години після травми.

«Якщо це поранення в черевну порожнину чи грудну клітку, якщо є кровотеча і пораненого не можна дістати тут і зараз, на жаль, таких поранених не евакуюють вчасно, і вони можуть загинути», — розповіла Дарина.

Для важких поранень час критичний, але навіть за наявності потрібних знань і обладнання медики не завжди можуть дістатися до людини. Евакуація стала технологічною операцією: використовують наземні роботизовані комплекси (НРК), операторів, безпілотники для спостереження, резервні платформи. Проте іноді пораненим доводиться йти пішки десятки кілометрів або їх несуть на руках.

Телемедицина стала відповіддю на затримки евакуації. За допомогою радіозв’язку та Starlink медики консультують дистанційно, іноді допомогу надають військові без медичної освіти. Дарина навела приклад, коли водій без досвіду зміг поставити катетер і врятувати пораненого з ампутацією та шоком.

Дрони тепер не лише загрожують, а й допомагають: ними доставляють ліки, антибіотики, знеболювальні, а у складних випадках — компоненти крові. Це зробило безпілотники частиною медичної логістики.

Через затримки евакуації перша допомога перетворюється на тривалий догляд: потрібно перев’язувати рани, контролювати стан, стежити за турнікетами. Медики навчають prolonged field care — пролонгованого догляду, щоб уникнути інфекційних ускладнень.

Змінився і характер поранень: кульові трапляються рідко, натомість домінують травми від дронів, скидів, термобаричних боєприпасів. Особливо небезпечні — опіки обличчя та дихальних шляхів.

Правильне використання турнікетів стало критичним: при тривалій евакуації помилки можуть призвести до тяжких наслідків. Дарина наголошує, що відповідь на ці виклики — не критика, а підготовка кожного військового, розвиток телемедицини та постійне навчання лікарів.

Детальніше про підготовку військових і нові підходи до бойової медицини — у другій частині матеріалу «Коли медик далеко».