У Києві з 17 по 26 липня відбувся Третій Фестиваль перших пʼєс Театру Ветеранів, створеного ТРО Медіа. У межах фестивалю відбулися прем’єрні сценічні читання текстів, написаних ветеранами та ветеранками російсько-української війни.
Освітній курс драматургії для ветеранів триває вже третій рік. Учасники знайомляться з основами професії, а фінальним етапом є презентація ескізу вистави за власною пʼєсою. Кожен драматург обирає режисера читання, формує акторський склад і бере участь у репетиціях, впливаючи на кінцевий результат. Цьогоріч фестиваль встановив рекорд за тривалістю – вісім днів – та кількістю подій – майже тридцять, що свідчить про зростаючий інтерес і сталість проєкту.
Як розповів Укрінформу співзасновник Театру Ветеранів і художній керівник курсу Максим Курочкін, проєкт тримається на ентузіазмі конкретних людей і підтримці партнерів, зокрема Посольства Королівства Нідерландів в Україні, Goethe-Institut Ukraine та Фонду стійкості. "Ті, хто нас підтримує, бачать: ми віримо в те, що робимо. Це робиться не для годиться, а тому що це важливо", – наголосив він.
Фестиваль об’єднав пʼєси трьох категорій: роботи цьогорічних випускників курсу, тексти попередніх років та пʼєси військових, які наразі служать і не могли брати участь у навчанні, але написали власні твори. Також були представлені пʼєси першого львівського набору під опікою ветеранки Аліни Сарнацької. Серед досвідчених авторів відкрив фестиваль вистава «Лимони» за пʼєсою ветерана Максима Девізорова, а нову роботу «Tengo frio» («Мені холодно») презентував Валерій Пузік, який майже фотографічно відтворює події одного виходу з позиції.
Наставники не обмежують драматургів у жанрах чи темах, але більшість пʼєс присвячені особистому досвіду війни – травматичним моментам, втратам, вибору йти на службу. "Ми не обмежуємо тематику, але зазвичай вони пишуть про те, що пережили: травматичні моменти боїв, втрати, ключові рішення", – пояснює Курочкін. Театр Ветеранів свідомо відходить від думки, що художні твори про війну мають зʼявлятися лише через десятки років. "Коли ветеран зараз напише щось неправдиве, йому відразу про це скажуть! Свідки тих самих подій – побратими і люди, які живуть водночас із ними", – додає він.
Фестиваль також відкритий для акторів, які хочуть підтримати творчість ветеранів або повернутися до професії після поранень. За словами Курочкіна, участь у читаннях стає для них елементом реабілітації. Театр Ветеранів планує видати збірки пʼєс, адже за три фестивалі накопичилося багато матеріалу.
Пʼєси ветеранів уже ставлять у різних театрах України. Наприклад, вистава за пʼєсою Аліни Сарнацької «Баланс» була показана у Львівському національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької, а за пʼєсою Наталі Зарицької «Вийти за межу» Театр Ветеранів гастролював у Чехії. Тексти Сергія Іванова та Володимира Туки були поставлені у Херсоні, Миколаєві та Києві. Регіональні осередки Театру Ветеранів діють у Чернігові та Львові.
Цьогоріч відкриття та фінал фестивалю пройшли у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Хоча поки що не анонсували постановок на цій сцені, організатори мріють, що вистави ветеранів зʼявляться на багатьох театральних майданчиках країни.
Таким чином, Фестиваль перших пʼєс став майданчиком для фіксації правди про війну по гарячих слідах, даючи можливість ветеранам розповісти свої історії через драматургію і залучати до цього якомога більше акторів та глядачів.