Нові дослідження свідчать, що під корою Марса колись текли річки магми. Це відкриття підвищує ймовірність того, що на планеті колись могли існувати умови для життя, а також розширює перелік кам’янистих планет, які могли бути придатними для життя.
Вчені з Оксфордського університету проаналізували дані, зібрані зондом NASA InSight, який фіксував сейсмічні хвилі від метеоритних ударів і марсіанських землетрусів. Використовуючи ці сейсмічні дані, дослідники вивчали загадкову межу на глибині близько 24 км під поверхнею Марса. Їхні результати, опубліковані в журналі Nature Astronomy, показали, що найімовірнішою причиною цієї межі є скупчення розплавленої породи, яка простягається горизонтально на сотні, а можливо, й тисячі кілометрів.
Раніше вважалося, що вулкани на Марсі мають прості ізольовані магматичні камери. Нове відкриття свідчить про більш складну, взаємопов’язану магматичну систему. Така система могла формувати хімічно складну кору, здатну до перерозподілу елементів і підтримки процесів, необхідних для утворення атмосфери та океанів на поверхні.
Це також могло сприяти регулюванню клімату, що раніше вважалося можливим лише на планетах із тектонікою плит. Таким чином, кам’янисті планети, які раніше відкидали через відсутність тектоніки, тепер заслуговують на повторний аналіз щодо їхньої потенційної придатності для життя.
Про це повідомляють дослідники Оксфордського університету на основі аналізу даних NASA InSight.