Міжнародна команда науковців проаналізувала виготовлення та орнаментацію 18 000-річних жіночих фігурок з бивня мамонта, знайдених на Мізинській стоянці на Чернігівщині. Дослідження показало, що художники кам'яної доби надихалися природною структурою бивня, що вплинуло на унікальність мистецтва Східної Європи. Про це йдеться у статті журналу Heritage Science.

Вчені дослідили вісімнадцять фігурок, які понад століття зберігаються у Національному музеї історії України. Шість із них були оцифровані в межах проєкту Ukrainian Heritage Digitisation and Dissemination Initiative, який реалізували українська ГО «Архаїка» та американська організація «CyArk» за підтримки Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини. Завдяки цьому вдалося вперше створити високоякісні цифрові моделі артефактів, що особливо важливо в умовах війни, коли історичні цінності України перебувають під загрозою.

Дослідницька група з України, Норвегії, Великої Британії та Німеччини під керівництвом Симона Радченка проаналізувала цифрові моделі фігурок і описала повний цикл їх виготовлення. Вчені встановили, що орнаменти на виробах з Мізина відтворюють так звані лінії Шрегера та Оуена — характерний візерунок, який виникає під час росту бивня. Цифрові інструменти дозволили побачити, що ці орнаменти не лише повторюють природну структуру матеріалу, а й організовують композицію фігурок відповідно до цього візерунка.

«Наше дослідження допомагає розкрити складну історію розвитку мистецтва в Європі — від найменшого штриха на поверхні бивня до непомічених раніше особливостей тисячолітнього розвитку мистецтва», — пояснює Симон Радченко.

Окрім цього, команда виявила сліди ретельного планування орнаменту, що свідчить про технологічну інновацію: поєднання двовимірного антропоморфного зображення з тривимірною формою. Саме це відрізняє мізинські фігурки від інших відомих зразків регіону. Порівняння з іншими європейськими жіночими фігурками періоду 44–12 тисяч років тому показало, що мізинські артефакти знаменують новий етап у розвитку цього мистецтва після піку останнього зледеніння.

Дослідження також виявило значну хронологічну прогалину між більш ранніми фігурками (до 22 000 років тому) та схематичними виробами, створеними близько 19 000 років тому. Саме в цей період у Східній Європі з’являються стилізовані фігурки, зокрема в Мізині, а трохи пізніше — у Західній Європі. Однак лише мізинські фігурки мають орнаменти, що повторюють лінії Шрегера та Оуена.

«Це відкриття дає дивовижну можливість зрозуміти, як люди палеоліту сприймали свій матеріальний світ і взаємодіяли з ним», — зазначила Емі Літтл, професор Університету Йорка.

Науковці підкреслюють, що ці результати дозволяють переосмислити розвиток мистецтва кам'яної доби як складний і багатогранний процес, а не лінійну еволюцію від простого до складного. Міжнародна співпраця та цифрові технології відкривають нові можливості для збереження й дослідження культурної спадщини України.