Громади в Україні починають впроваджувати комплексні довгострокові рішення для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які враховують житло, зайнятість, соціальні послуги та інтеграцію в місцеве життя.
Чернівецька громада стала одним із перших прикладів такої роботи. Від початку повномасштабного вторгнення тут не лише організували систему гуманітарної допомоги, а й створили фонд тимчасового житла для ВПО та ухвалили комплексну програму інтеграції. Згодом потреби переселенців почали враховувати у різних сферах місцевої політики — від соціального захисту до охорони здоров’я. Це свідчить про зміну підходу: ВПО перестали сприймати як тимчасових мешканців і почали розглядати як повноцінних членів громади.
Іншим прикладом є Михайло-Лукашівська громада Запорізької області, яка, незважаючи на обмежені ресурси, демонструє важливість проактивності. Завдяки реалізації різних проєктів, створенню безпечних просторів, розвитку університету третього віку та співпраці з приватним сектором громада формує середовище, де люди можуть не лише отримати допомогу, а й залишитися жити.
Ці приклади показують, що довгострокові рішення для ВПО ефективні тоді, коли житло, робота, соціальні послуги, громадська участь і місцеві політики працюють у комплексі. Про це говорили на Форумі "Розбудова систем задля досягнення довгострокових рішень для ВПО", організованому БФ "Право на захист" за підтримки УВКБ ООН. Як зазначають організатори, навіть найактивніші громади потребують якісної оцінки потреб, методологічної підтримки, навчання, партнерств і зрозумілих державних правил.
Роль партнерів полягає у допомозі громадам зробити перший крок, протестувати нові моделі, поділитися експертизою та створити умови для масштабування успішних практик. Важливо не шукати універсальну модель інтеграції, а помічати й поширювати ті рішення, які вже працюють у різних куточках країни. Довгострокові рішення починаються тоді, коли громада перестає реагувати лише на кризу і починає свідомо будувати майбутнє разом із людьми, які стали її частиною.