Десята церемонія нагородження «Золотою дзиґою» відбулася в Україні, засвідчивши зростання якості національного кінематографа навіть на пʼятий рік повномасштабної війни. Українська кіноакадемія відзначила найкращі роботи у 21 номінації, серед яких було представлено 65 фільмів.

Лідером за кількістю номінацій став фільм «Ти — космос» Павла Острікова, який отримав 12 номінацій і переміг у 9 із них, зокрема в категоріях «Найкращий фільм», «Режисура», «Сценарій», «Чоловіча роль», «Музика», «Звук», «Монтаж», «Робота художника-постановника» та «Спеціальні ефекти». Картина також здобула приз глядацьких симпатій Megogo Audience Award. При бюджеті 31 мільйон гривень фільм зібрав понад 60 мільйонів, ставши другим найкасовішим українським фільмом минулого року. Головний герой — міжпланетний сміттяр Андрій, який лишається останньою людиною у Всесвіті після вибуху Землі, а його супутницею стає француженка Катрін. Фільм поєднує жанрові елементи наукової фантастики 60-х років із гумором і мелодрамою.

Фільм «Сірі бджоли» Дмитра Мойсеєва, екранізація роману Андрія Куркова, отримав нагороду лише в категорії «Найкращий грим» (Тетяна Татаренко), хоча заслужив більшої уваги. У центрі сюжету — двоє пенсіонерів у «сірій зоні», які підтримують складні стосунки, що поєднують трагікомедію та екзистенційну драму. Віктор Жданов і Володимир Ямненко створили глибокі образи, які підсилюють напруженість фільму.

Документальний фільм «2000 метрів до Андріївки» Мстислава Чернова та Алекса Бабенка отримав «Дзиґи» за найкращий документальний повний метр і операторську роботу. Цей фільм, що розповідає про події в одному з українських сіл під час війни, відзначається глибоким зануренням у реалії бою та людські історії на тлі руйнувань. Чернов уже отримав нагороди на міжнародних фестивалях, зокрема «Санденс» і премію Еммі.

Ірма Вітовська здобула «Дзиґу» за найкращу жіночу роль другого плану у фільмі «Малевич», а Василь Кухарський посмертно отримав нагороду за найкращу чоловічу роль другого плану у «Кисневій станції». Обидва фільми — байопіки про видатних історичних постатей, однак вони мають типові для української історичної кінодрами недоліки, зокрема надмірну постановність і пафос, що іноді заважає режисурі.

Церемонія «Золота дзиґа» підтвердила, що українське кіно продовжує жити і розвиватися, пропонуючи різноманітні теми — від минулого до майбутнього, не обмежуючись лише війною. Цей матеріал підготовлено за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та профінансовано Норвезьким агентством з розвитку співробітництва (NORAD).