В українській мові нормативною назвою останнього місяця літа є «серпень», а не «август». Ця помилка часто трапляється через калькування з російської мови.
Слово «август» походить від латинського Augustus — титулу римського імператора Октавіана Августа, який отримав його у 8 році до нашої ери. У багатьох європейських мовах, як-от англійській чи німецькій, назва місяця зберегла цю форму — August. В українську ж вона потрапила через російську традицію і є калькою, що не відповідає автентичній системі українських назв місяців.
Українська назва «серпень» походить від слова «серп» — знаряддя для жнив. Саме в цей період відбувалися найважливіші жнива, тому місяць і отримав таку назву. За даними освітнього порталу «Всеосвіта», українські місяці традиційно відображають природні явища та працю людини: січень — від слова «сікти», березень — пов’язаний із березою, квітень — час цвітіння, липень — період цвітіння липи, жовтень — час пожовтіння листя, листопад — місяць опадання листя.
Окрім «серпня», у різних регіонах України існували й народні назви цього місяця: жнивець, жнивень, копень, густоїд, гедзень, ки́вень, спасівець, хлібочол, бари́льник та інші. Всі вони пов’язані з природою або сільськогосподарською працею. Проте жодна з цих назв не стала літературною нормою, якою є «серпень».
Назва «серпень» зберігає пам’ять про працю предків і є частиною української мовної традиції. Тож у повсякденному вжитку та офіційних документах слід використовувати саме «серпень», а не «август».