У перші 36 годин після вибуху на Чорнобильській АЕС, що стався 26 квітня 1986 року, радянські чиновники намагалися приховати масштаби катастрофи не лише від світу, а й від власного населення. Як повідомляє 24 Канал, у цей період головною загрозою була не лише радіація, а й повна інформаційна ізоляція, яку створила радянська бюрократія.

Після вибуху штатні дозиметри на станції показували максимальні значення, які вони могли виміряти — 1000 мікрорентгенів на секунду (3,6 рентгена на годину). Саме ці цифри керівництво ЧАЕС, зокрема директор Віктор Брюханов, передало до Москви, створюючи ілюзію контрольованої ситуації. Насправді ж рівень радіації в епіцентрі сягав десятків тисяч рентгенів на годину — смертельних для людини доз. Оператори бачили уламки графітових блоків на території станції, що свідчило про повне руйнування реактора, однак визнавати це у системі, де технології мали бути бездоганними, було небезпечно для кар'єри і життя. Тому чиновники продовжували наполягати, що реактор цілий, і намагалися його «охолоджувати», заливаючи водою вже зруйновані радіоактивні руїни.

У той час, як над зруйнованим реактором здіймався смертоносний дим, у трьох кілометрах від нього прокидалася Прип'ять. Місто жило звичайним життям: діти йшли до школи, проходили весілля, люди гуляли вулицями, відчуваючи лише дивний металевий присмак у роті — це була реакція організму на іонізуюче випромінювання. Радянська влада, замість того щоб рятувати людей, ізолювала інформацію: відключила міжміський телефонний зв'язок, заборонила мешканцям залишати місто, не дала жодних попереджень чи рекомендацій щодо захисту від радіації. Невидима отрута безперешкодно проникала в організми людей.

Рішення про евакуацію Прип'яті ухвалили лише після того, як урядова комісія побачила реальні дані з військових дозиметрів. Евакуація розпочалася о 14:00 27 квітня — через 36 годин після аварії. За даними 24 Каналу, ці години стали «найдорожчим часом в історії сучасної Європи», адже радянські чиновники приховували не лише сам факт аварії, а й власну некомпетентність і страх перед керівництвом.

«Радянські чиновники ховали не просто факт аварії, а власну некомпетентність, страх перед вищим керівництвом і глибоку зневагу до людського життя», — наголошує 24 Канал.

Лише 28 квітня, коли радіоактивна хмара була зафіксована на шведській АЕС «Форсмарк», СРСР був змушений визнати факт катастрофи. Однак для мешканців Прип'яті найстрашніше вже сталося.