Після Другої світової війни радянська влада активно використовувала тополі для відновлення міських територій і створення зелених насаджень. Ці дерева стали основою озеленення радянських міст, а їх масова посадка почалася переважно в 1950-х роках, коли постраждалі від війни міста потребували швидкого озеленення.
Однією з головних причин такого вибору була невибагливість тополь. Вони добре приживалися в міських умовах, швидко росли і формували густу крону, що створювала тінь і допомагала приховати наслідки руйнувань. Крім того, тополі ефективно затримують пил і частину шкідливих речовин у повітрі, тому їх часто висаджували поблизу автомобільних доріг і промислових підприємств. Ці дерева також активно виробляють кисень, що позитивно впливало на міське середовище.
Важливу роль відігравала й форма тополь. Пірамідальні сорти можна було садити досить щільно, що дозволяло швидко створювати алеї та захисні зелені смуги без значних витрат на догляд. Про це повідомляє OBOZ.UA, наголошуючи, що наслідки такого рішення відчутні й сьогодні.
Водночас масове озеленення мало й негативні наслідки. Часто не відбирали чоловічі сорти тополь, які не утворюють пуху, через що в багатьох містах поширилися жіночі дерева. Під час цвітіння вони щороку вкривають вулиці великою кількістю пуху. Сам пух не є алергеном, але переносить пилок інших рослин, пил і дрібні частинки, що може посилювати симптоми алергії у чутливих людей. Крім того, сухий пух легко запалюється, а старі високі дерева з часом становлять небезпеку через ламкі гілки, які можуть пошкоджувати лінії електропередач або падати під час негоди. Саме тому в багатьох містах нині поступово замінюють старі тополі іншими видами дерев.