Обмежений конфлікт між Іраном та США може бути вигіднішим для Тегерана, ніж повне припинення бойових дій і мирна угода. Хоча Іран зазнає значних військових і економічних втрат, він зберігає важелі впливу на глобальні енергетичні ринки через порушення судноплавства в Ормузькій протоці та тиск на Баб-ель-Мандеб через підтримку хуситів.
У регіоні Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар та інші країни-експортери нафти і газу можуть поступово відновлювати нормальний експорт, тоді як Іран залишається економічно ізольованим. Проте навіть обмежена невизначеність змушує уряди, судновласників і імпортерів враховувати вимоги Ірану, що дає Тегерану відчуття збереження впливу.
Іран також намагається змінити дипломатичний порядок денний. Замість безперешкодного судноплавства він неодноразово натякав, що морські перевезення мають здійснюватися за правилами, погодженими або контрольованими Іраном. Якщо це справді так, то мета Тегерана — щоб будь-яке майбутнє відкриття Ормузької протоки відображало його вплив, а не повернення до довоєнного статусу-кво. Обмежений конфлікт дозволяє Ірану зберігати тиск для досягнення цієї мети.
З точки зору Тегерана, підтримання кризи на рівні нижче повномасштабної війни є кращим за припинення вогню, яке залишить санкції, блокаду та економічну ізоляцію майже без змін. Крім того, внутрішні фактори теж відіграють роль: високий рівень інфляції, безробіття, економічні труднощі та невдоволення населення. Під час зовнішнього конфлікту владі легше придушувати опозицію, виправдовувати посилення безпеки та мобілізувати підтримку навколо національної оборони. Це не вирішує економічних проблем, але знижує політичний тиск.
Інформація базується на аналізі, опублікованому на сайті bbci.co.uk.