Акули не мають кісткового скелета — їхній внутрішній каркас складається виключно з хрящової тканини. Про це повідомляє видання Space Daily, посилаючись на дослідження вчених.

У Музеї природної історії в Лондоні пояснюють, що скелет акул утворений тим самим типом хряща, з якого складаються людські вуха та кінчик носа. Водночас він значно міцніший, адже окремі ділянки скелета зміцнюються відкладенням солей кальцію. Найбільше зміцнені щелепи та хребці, де накопичуються мінерали, що підвищують міцність.

Акули належать до класу хрящових риб (Chondrichthyes), до якого також входять скати та химери. Вони не мають плавального міхура, який у більшості риб допомагає підтримувати плавучість. Натомість цю функцію виконують легкий хрящовий скелет, велика печінка, багата на жир, а також плавці і постійний рух, що створюють додаткову підйомну силу у воді.

Зуби акул, попри їхню твердість, також не є кістками. Вони складаються переважно з дентину і вкриті шаром емальоїду — тканин, схожих за будовою на людські зуби. Саме тому серед викопних решток акул найчастіше знаходять зуби, адже хрящовий скелет рідко зберігається у викопному стані. Крім того, акули постійно замінюють зуби протягом життя, залишаючи після себе велику кількість.

Сучасні дослідження ставлять під сумнів уявлення про безкістковість акул як примітивну рису. Знахідки викопних решток свідчать, що спільні предки щелепних хребетних могли мати більше кісткової тканини, а хрящові риби втратили її частково в процесі еволюції. Точна послідовність цих змін досі є предметом дискусій.

Одним із доказів цієї гіпотези стало відкриття 2020 року міжнародної групи дослідників під керівництвом Мартіна Бразо. Вони виявили у викопній панцирній рибі Minjinia turgenensis, що жила близько 410 мільйонів років тому, добре збережену ендохондральну кістку — тканину, яка формує значну частину внутрішнього скелета сучасних кісткових хребетних.

Раніше описали іншу давню рибу — Gogoselachus, якій близько 380 мільйонів років. Вона мала мінералізований хрящ зі структурою, відмінною від хряща сучасних акул. Автори дослідження вважають, що ця знахідка відображає один із ранніх етапів еволюції скелета хрящових риб.

Історія акул налічує понад 400 мільйонів років. Через це їхній безкістковий скелет розглядають не як незавершений етап еволюції, а як високоспеціалізовану анатомічну особливість.