22 липня судновласники почали скасовувати рейси до українських морських портів через атаки Російської Федерації на портову інфраструктуру та торговельні судна.
28 липня компанія Ferrexpo повідомила про пошкодження одного зі своїх кораблів російськими безпілотниками, внаслідок атаки загинув член екіпажу. Через це компанія заявила про неможливість відновити морський експорт.
Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК) із 3 серпня призупинив роботу через неможливість відвантажувати продукцію через порти та підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці». Про зупинення виробництва також повідомив Південний ГЗК, а інші підприємства планують скорочення видобутку.
Економістка Ірина Коссе зазначає: "Море для України – це головні двері торгівлі. Замінити цей канал неможливо, його можна лише частково розвантажити на інші маршрути". За оцінками експертів, блокування портів Чорного моря унеможливлює відправку 50% експортної залізорудної продукції, що становить близько 1 мільйона тонн на місяць.
За даними публікації, існують альтернативні шляхи експорту української руди: залізницею до споживачів або інших портів, через річкові порти на Дунаї, а також морем до чорноморських портів Болгарії та Румунії. Проте на практиці такі маршрути мають суттєві обмеження. Переведення експортних потоків через Румунію чи Польщу призводить до різкого зростання логістичних витрат, що робить експорт економічно невиправданим.
Керівник GMK Center Станіслав Зінченко пояснює, що у 2022 році експорт через європейські порти був можливий завдяки вищим цінам на руду, а нинішня кон'юнктура робить такі маршрути збитковими. За підрахунками GMK Center, через припинення роботи морського коридору Україна може втрачати $60−70 млн експортної виручки щомісяця або $700−800 млн на рік лише від скорочення експорту залізорудної продукції. Обсяг випуску у залізорудній галузі може впасти на 40%, зокрема через скорочення експорту сталі морем.