Оборонна промисловість України стикається з відставанням державних процедур від темпів війни — закупівлі та погодження нових технологій часто тривають місяцями, тоді як ситуація на фронті змінюється значно швидше. Про це йдеться в аналітичній колонці для 24 Каналу.

Затримки у закупівлях призводять до того, що продукція може втратити актуальність ще до початку серійного виробництва. Приватні виробники не мають довгострокових контрактів і змушені працювати в умовах невизначеності, що ускладнює планування та інвестиції у виробництво. Хоча приватний сектор здатен швидко створювати нові технології, повільні державні процедури не дозволяють синхронізувати виробництво з реальними потребами фронту.

Для вирішення цих проблем були створені спеціалізовані платформи — Brave1 Market та DOT Chain Defence. Brave1 координує виробників, військових, інвесторів і державних замовників, допомагаючи знаходити рішення під конкретні потреби армії. DOT Chain Defence переводить частину закупівель у цифровий формат, що, за даними Міністерства оборони, дозволило скоротити цикл постачання окремих категорій продукції з кількох місяців до кількох тижнів, а іноді й до 10 днів.

Ще одним інструментом стала система мотивації "єБали", яка нараховує підрозділам віртуальні бали за підтверджені бойові результати. Ці бали можна обміняти на дрони та іншу техніку через Brave1 Market. Станом на 2026 рік військові сформували через цю систему замовлень майже на 14 мільярдів гривень. Керівник ГО "Аеророзвідка" Ярослав Гончар відзначає, що "єБали" — це унікальна українська інновація, яка допомагає оперативніше реагувати на потреби бойових підрозділів.

Дефіцит не у виробництві, а в замовленнях

Потенціал оборонної промисловості України з початку повномасштабного вторгнення зріс із 1 до 55 мільярдів доларів на рік, проте фактичне завантаження виробничих ліній залишається низьким через відсутність достатньої кількості державних замовлень. Інженерні команди працюють не на повну потужність, а галузь втрачає темп розвитку, навіть маючи технологічні можливості для значно більшого виробництва.

Навіть успішні бойові розробки часто не переходять у великі серії через нестачу інвестицій і довгострокових контрактів. Прикладом є безпілотний комплекс "Лелека" компанії DeViRo, а також розробки "Укрспецсистемс", Athlon Avia та "Авіаційних систем України". Для масового виробництва потрібні чіткі правила і механізми підтримки індустрії.

Кадровий голод і конкуренція за таланти

Оборонні технології дедалі активніше переманюють фахівців із класичного IT-сектору. У 2026 році до The Fourth Law перейшов колишній AI-директор MacPaw Володимир Кубицький. Також у defence tech-секторі почали працювати Михайло Нестор, Роман Гапачило та Олег Рогинський. За даними агенції Lobby X, у 2025 році 77% наймів припадали на оборонні технології, а з лютого 2024 року було опубліковано понад тисячу вакансій у цій сфері. Попит стосується не лише інженерів, а й менеджерів, логістів та фахівців із масштабування бізнесу.

Експорт як відповідь на надлишок потужностей

Через зростання виробничих можливостей внутрішній попит не забезпечує повного завантаження підприємств. Відповіддю став запуск контрольованого експорту зброї та оборонних технологій. Новий механізм передбачає розгляд експортних заявок не довше 30 днів і встановлює мінімальний поріг контракту для експорту готової продукції — 15 мільйонів гривень. Для комплектуючих такого обмеження немає. Пріоритетом залишається забезпечення потреб українського війська, а експорт розглядається як спосіб завантаження надлишкових потужностей.

"Для defence tech швидкість ухвалення рішень стала таким самим стратегічним ресурсом, як фінансування чи виробничі потужності."

Якщо державі вдасться синхронізувати закупівлі, фінансування, розвиток кадрів і контрольований експорт, український оборонний сектор зможе не лише забезпечувати фронт, а й стати однією з провідних галузей економіки після війни.