Архітектор Олександр Столовий, який активно працює над розвитком села Козіївка на Харківщині, наголошує, що виживуть не всі сільські громади, але важливо не зосереджуватися лише на собі, аби не скотитися в забуття.
За останні десять років Столовий пройшов шлях від романтизації села до прагматичного розуміння його суті. Він вважає, що сільські громади — це креативний народ із великим потенціалом, який часто не використовується повною мірою. «Романтизація і формалізм — це про картинку, а не про суть», — пояснює архітектор.
Він підкреслює, що село не варто порівнювати з містом, бо це різні способи життя. Радянський індустріальний підхід до села, коли його намагалися перетворити на завод із централізованою працею, провалився. Нині села повертаються до органічного укладу, сформованого століттями, але без державної підтримки цей процес часто сприймають як відмирання. «Успішних кейсів буде одиниці, десь хтось виживе, можливо, з часом вони стануть новим типом поселення», — каже Столовий.
Він також критикує підхід, коли з міста приходять «розумні люди» і намагаються нав’язати селянам, як жити. За його словами, у селі багато людей із знаннями і вміннями, але десятиліттями їм вселяли страх самовираження. «Основна точка зламу — переконати людину, що її вміння варті того, щоб їх розвивати і що це може коштувати дорого», — пояснює архітектор.
У Козіївці діє невеликий коворкінг, де люди можуть поділитися ідеями і отримати підтримку. За три роки там знайшли 18 напрямків розвитку виробництва. Один із успішних кейсів — ферментація ягід (гнічені сливи, алича, терен), які раніше продавалися по 50 грн за кілограм, а тепер — по 600 грн. Продукт підписав контракти з кількома українськими ресторанами.
Столовий вважає, що ключ до успіху — це локальна креативність, пов’язана з унікальними ресурсами села. Він наводить приклад фінів, які підтримують локальні бренди і ремісничі ініціативи, створюючи додаткову вартість для місцевої економіки.
«Головна ціль — не просто зберегти село заради людей, а зрозуміти, чому сюди хотіли б приїхати інші і що вони могли б тут робити», — зазначає архітектор. Він наголошує, що важливо не вирішувати за людей, а створювати простір для вибору і підтримувати сплячий потенціал місцевих мешканців.
За словами Столового, сільський спосіб життя передбачає раціональний, матеріалістичний підхід, близький до бізнесу. Він називає себе «культурним десантом», який допомагає людям розкрити свої можливості, а не нав’язує рішення. «Мене висадили», — жартує він про свою роль у селі.
Таким чином, архітектор бачить майбутнє сіл у розвитку локальних ініціатив, підтримці самозайнятості і створенні умов для реалізації ідей, що базуються на унікальній культурі і ресурсах кожної громади.