У 1930-х роках у США на Великі рівнини обрушилася екологічна катастрофа, відома як «Пиловий котел», що спричинила масштабну втрату родючого шару ґрунту через посуху, інтенсивну оранку та сильні вітри. Щоб подолати наслідки, уряд США у 1935 році запустив Лісовий проєкт прерійних штатів (PSFP), у межах якого було висаджено близько 220 мільйонів дерев на території від Техасу до Канади, створивши майже 30 тисяч кілометрів лісозахисних смуг.

За даними Лісової служби США та Університету Небраски, ці лісосмуги розташовані на приблизно 240 тисячах акрів землі близько 30 тисяч фермерських господарств. Проєкт став одним із найбільших у країні з лісорозведення і мав на меті знизити швидкість вітру, стабілізувати ґрунт і захистити сільськогосподарські угіддя від ерозії.

Хоча проєкт називали «Великою стіною дерев», насправді це були не суцільні ліси, а численні смуги дерев, висаджені на приватних фермах у шести штатах. Лісозахисні смуги працюють як напівпроникний бар’єр, що сповільнює вітер і зменшує руйнівну турбулентність, що позитивно впливає на врожайність. За оцінками Міністерства сільського господарства США, такі смуги можуть збільшувати чисту врожайність культур до 20%.

Крім захисту ґрунту від ерозії, лісосмуги допомагають зберігати ґрунтову вологу, захищають рослини від шкоди вітром, зменшують снігові наносини взимку та створюють середовище існування для птахів і комах. Незважаючи на те, що багатьом смугам вже близько 90 років, вони залишаються важливою екологічною інфраструктурою Великих рівнин, підтримуючи біорізноманіття і допомагаючи адаптуватися до змін клімату.

Водночас дослідники звертають увагу, що багато первинних лісосмуг було знищено або вони зазнали деградації, а стан багатьох ділянок невідомий через відсутність загальнонаціонального моніторингу. Для вирішення цієї проблеми вчені оцифровують історичні документи, фотографії та карти, що зберігаються в Національному центрі агролісомеліорації Міністерства сільського господарства США.

Лісовий проєкт прерійних штатів демонструє, як природоорієнтовані рішення можуть допомагати у боротьбі з екологічними викликами. Сьогодні агролісомеліорація та відновлення екосистем залишаються актуальними для підвищення продовольчої безпеки та адаптації до кліматичних змін, однак успіх залежить від правильного вибору видів дерев і догляду за ними протягом десятиліть.