У Полтаві 59-річний Руслан Браїлко вже понад 15 років не може встати з ліжка через важку травму ноги. За ним доглядає його 90-річний батько, який залишається єдиною близькою людиною, що допомагає синові виживати.

Руслан має І групу інвалідності і не може самостійно сісти чи перевернутися на спину через сильний біль. Багато років тому у нього виникли серйозні проблеми зі стегном через занесену інфекцію. Чоловік пройшов операцію в Інституті травматології та ортопедії імені Ситенка, але лікування не було завершене через брак коштів і відсутність реабілітації.

«Потім я потрапив у Ситенка, в інститут травматології, там мене оперували, але не долікували, кошти закінчились, відправили додому, не провели ніякої реабілітації, нічого», — розповідає Руслан. Відтоді він кілька разів падав і вже понад 15 років не може лежати на спині через біль: «Я лежу постійно на одному боці десь вже більше 15 років… Я не можу на спину лягти, бо воно тягне, мені боляче».

Увесь цей час поруч із Русланом перебуває його батько, якому вже 90 років. Попри поважний вік, саме він доглядає за сином. Соціальні служби пропонують родині переїхати до інтернату, але чоловіки відмовляються. «Ми живемо в Полтаві удвох з батьком. Батькові 90 років… Вони нас направляють в інтернати. Ми не хочемо ніяких інтернатів», — каже Руслан.

Після початку повномасштабної війни їхній будинок залишився без газу, а згодом родині відключили електропостачання і призначили штраф у 60 тисяч гривень. Через перепади напруги сталася пожежа на даху, внаслідок чого Руслана тимчасово госпіталізували. Повернувшись додому, він опинився в кімнаті без опалення, бо частина будинку була пошкоджена вогнем.

Небайдужі люди допомогли зібрати кошти на матеріали для ремонту даху, а знайомі власноруч накрили його рубероїдом. Проте покриття знову почало протікати. «Зараз лежу, і як дощ чи взимку, так на голову ллється вода», — говорить Руслан.

Чоловік мріє хоча б сісти в інвалідний візок, що значно полегшило б догляд за собою. «Якби мені прооперувати ногу… Я б ще, може, хоч пересів в інвалідну коляску. А так я тільки можу лежати», — каже він.

Найбільшою проблемою зараз є аварійний дах. Матеріали для ремонту вже є, але немає людей, які могли б виконати роботи. Руслан також збирає кошти на опалення, адже минулої зими вони залишилися без дров і змушені були просити допомоги у небайдужих.

«У нас саме страх, що вони нас заморозять… У минулому році не дали ні дров, нічого», — зізнається чоловік.

Родина потребує допомоги дровами, продуктами, ліками чи побутовими речами. Контактні дані Руслана: телефон 099 077 6132, банківська картка 4874 0700 2200 0218.

Інформація надана безпосередньо Русланом Браїлком у розмові з ТСН.ua.