Багато власників собак досі керуються поширеними міфами про поведінку своїх улюбленців, хоча деякі з них не відповідають дійсності. Експертка розвінчує 17 найпоширеніших помилкових уявлень про собак.

Наприклад, мовчання собаки не завжди означає спокій. Ознаками стресу можуть бути облизування губ, позіхання, завмирання, відведення погляду чи голови ще до того, як тварина почне гарчати або гавкати. Гарчання не є поганою поведінкою, а часто сигналізує про страх, дискомфорт або бажання збільшити дистанцію. Покарання в таких випадках не усуває причину реакції.

Покарання не працює краще за заохочення. Дослідження показують, що позитивне підкріплення допомагає собакам ефективніше навчатися та зміцнює довіру до власника, тоді як покарання може призвести до небажаних наслідків. Також не варто вважати, що виляючий хвіст завжди означає радість — це лише свідчення емоційного збудження, і залежно від рухів хвоста собака може бути настороженою, схвильованою або навіть роздратованою.

Позіхання часто сприймають як ознаку сонливості, але це може бути реакція на стрес чи хвилювання. Сон на спині не завжди свідчить про абсолютну довіру — іноді це просто комфортна поза або спосіб охолодитися, а іноді собаки так поводяться, коли почуваються невпевнено.

Характер собаки не визначається лише породою. Генетика відіграє роль, але поведінку формують також соціалізація, виховання, стан здоров’я, умови життя та попередній досвід. Теорія про «альфу» і прагнення собак домінувати над людьми вже не вважається актуальною. Небажана поведінка найчастіше пов’язана зі страхом, стресом, нерозумінням ситуації або недостатнім навчанням.

Собаки не відчувають провину так само, як люди. «Винуватий погляд» є реакцією на поведінку чи тон голосу господаря, а не свідченням усвідомлення провини. Навчання літніх собак також можливе, якщо тварина здорова. Облизування не завжди означає прихильність — це може бути спосіб привітатися, привернути увагу, дослідити запах або смак, заспокоїтися чи показати покірність.

Не всі собаки люблять знайомитися з іншими тваринами, соціальні вподобання різняться. Якщо собака не слухається, це не обов’язково впертість — часто причина в тривозі, розгубленості, сторонніх подразниках або нерозумінні очікувань. Собаки бачать світ не чорно-білим, а розрізняють кольори, зокрема сині та жовті відтінки.

Соціалізація цуценяти полягає не в знайомстві з якомога більшою кількістю людей і місць, а у формуванні позитивних або нейтральних асоціацій без примусу. Собаки не псують речі з помсти — це зазвичай прояв нудьги, стресу, тривоги або браку фізичних і розумових навантажень. Раптові сплески активності та швидкого бігу («зумі») є природною поведінкою багатьох собак і допомагають їм виплеснути накопичену енергію.