Чимало протестів в Україні часто зосереджуються не на системних змінах чи демократичних цінностях, а на підтримці або відторгненні конкретних особистостей, що не призводить до радикального покращення суспільних інститутів. Соціальна психологія давно пояснює це явище як прояв патерналізму та вождизму, властивих кризовим суспільствам, зокрема й українському.

Під час небезпечних подій люди шукають не складних істин, а належності до групи та захисту під її егідою. Це явище описує теорія управління терором, згідно з якою страх смерті спонукає шукати опору у впевненому лідері. Теорія ін-груп і аут-груп пояснює, що в кризах люди більше підтримують «своїх» проти «чужих», що часто проявляється у протистояннях на вулицях і в соцмережах. Водночас сучасні технології, як-от ботоферми та алгоритми соцмереж, можуть штучно посилювати ці настрої.

Ці психологічні механізми породжують феномен прототиповості лідера — людина довіряє тому, хто максимально схожий на неї чи її групу. Помилка атрибуції змушує суспільство персоналізувати успіхи чи невдачі держави в особі керівника, а не системи. У воєнних умовах, коли контроль над подіями обмежений, 36% українців за опитуванням КМІС 2025 року віддають перевагу сильному лідеру замість демократичних процедур. Це створює ґрунт для популізму, який використовує страхи і демонструє «сміливу» поведінку для здобуття влади.

Історичний контекст України посилює ці тенденції. Тоталітарне минуле сформувало патерналістські настрої і недовіру до абстрактних інституцій. Люди шукають «свого» лідера, здатного обійти неефективні закони і швидко навести лад. За даними Центру Разумкова, 48% респондентів у 2024 році вважають, що країна рухається у неправильному напрямі, а довіра до влади залишається низькою.

У воєнний час українці віддають перевагу сильним «воєнним» лідерам, які викликають довіру більше, ніж офіційні політики. За опитуванням КМІС червня 2024 року, найбільший рівень довіри мають Залужний, Роберт Бровді (Мадяр) і Буданов, а не президент Зеленський. Соціологічні теорії Макса Вебера та Маргарет Херманн пояснюють, що в кризах люди шукають харизматичних лідерів із чітким образом майбутнього або швидкою реакцією на виклики.

Психологічне поняття локусу контролю також впливає на поведінку суспільства. Зовнішній локус контролю змушує людей шукати винних у зовнішніх обставинах, тоді як внутрішній — спонукає брати відповідальність на себе. В умовах війни та невизначеності багато хто схильний до зовнішнього локусу, що посилює потребу у сильному лідері.

Ці психологічні та історичні чинники пояснюють, чому українське суспільство часто повертається до вождизму замість системних змін і справедливості. Розуміння цих механізмів може допомогти уникнути пасток персоналізації і підтримати розвиток демократичних інституцій.