П’ятнадцять років тому Дмитро Щебетюк отримав серйозне ушкодження хребта, через яке пересувається на кріслі колісному. Відтоді він став чемпіоном України з плавання, входив до резерву паралімпійської збірної зі стрільби з лука та активно працює над доступністю українських міст як співзасновник ініціативи "Доступно.UA".

Травма сталася взимку 2011 року в Крюківщині під Києвом. Під час фотографування Дмитро послизнувся і впав, зламавши хребет на рівні грудного відділу та отримавши струс мозку. Після двох операцій і тривалої реабілітації він почав адаптуватися до нового життя. "Я ніколи не сприймав цю травму як щось, що мене зламало чи повністю змінило", — розповідає Дмитро.

Він наголошує, що головним було питання: "Що я можу зробити зараз?". Перші півтора року він займався реабілітацією по шість-вісім годин щодня, а згодом почав активно підтримувати фізичну форму, тренуючись і використовуючи ходунки. Дмитро підкреслює, що не зосереджується на думках про те, чи зможе ходити, а ставиться до труднощів як до виклику.

Проблему доступності міського простору він усвідомив дуже швидко після травми. "Я подумав, що не хочу нікуди їхати", — згадує Дмитро, описуючи складнощі з пересуванням навіть до найближчого суші-бару через відсутність пандусів, бордюрів і зручних переходів. Саме це спонукало його купити активний візок і вчитися самостійності.

За словами Дмитра, за 15 років в Україні з’явився помітний прогрес у доступності, особливо у великих містах — Вінниці, Львові, Києві, Чернігові. Водночас він підкреслює, що це переважно точкові успіхи, і навіть лідери рейтингу доступності ще далекі від повної безбар’єрності. Важливою тенденцією він вважає активність ветеранів війни, які відстоюють свободу пересування для всіх.

Дмитро критикує деякі рейтинги доступності, зокрема той, де Харків посів друге місце, оскільки, на його думку, місто залишається незручним для пересування. Він також наголошує, що доступність має бути не лише функціональною, а й органічно вписаною в архітектуру, а не просто встановленням пандусів.

Щодо співпраці з державними установами, Дмитро наводить приклад 2022 року, коли "Укрзалізниця" звернулася до "Доступно.UA" за рекомендаціями щодо Центрального вокзалу Києва. Після дискусій було ухвалено зробити нормативні пониження на переходах навколо вокзалу, що значно покращило доступність. "Коли є політична воля, рішення знаходяться", — каже він.

Дмитро наголошує, що проблема часто не в законодавстві, яке вже достатньо якісне, а у відсутності бажання його виконувати. Він також розповідає, як раніше стикався з нерозумінням, коли після чотирьох годин у спортивному диспансері не міг знайти облаштований туалет, а йому відповідали: "Чому ти просто не користуєшся спеціальними засобами?". Це, за його словами, ілюструє потребу змінювати не лише адаптацію людини, а й саме середовище.

"За термінами не повинна губитися людина", — підкреслює Дмитро Щебетюк, нагадуючи про важливість системного підходу до безбар’єрності та інклюзивності в українських містах.