Дмитро Шурда, тренер із Маріуполя, який понад чотири роки перебуває в російському полоні, має тяжкий стан здоров’я, зокрема ВІЛ-інфекцію, яку, за словами його дружини, могли навмисно йому передати під час утримання в катівнях окупантів.

До повномасштабного вторгнення Дмитро був відомим у Маріуполі тренером боксерів, арбітром міжнародної категорії та секретарем міської федерації боксу. Коли почалася війна, він повернувся до міста, щоб вивезти дружину та дітей. Родина виїхала, а Дмитро залишився, але під час спроби виїхати з окупованого Маріуполя його затримали російські військові. Від 17 березня 2022 року він перебуває у полоні.

За інформацією дружини Світлани Шурди, Дмитра жорстоко побили під час затримання через наявність у телефоні фотографій із українською символікою. Після допитів у Донецьку його етапували до Оленівської колонії, де він переніс інсульт і потрапив до лікарні. Згодом його перевели до лікарні в Донецьку, а потім до Донецького СІЗО, де йому повідомили про діагноз ВІЛ-інфекція. Світлана переконана, що чоловіка могли навмисно заразити саме в лікарні.

Після переведення до Горлівської колонії стан Дмитра стрімко погіршувався — він ослаб настільки, що потребував допомоги побратимів. У листах дружині він повідомив про свій діагноз і наполягав, щоб вона та діти здали аналізи, які показали відсутність ВІЛ у родини. Це посилило підозри про інфікування в полоні.

У 2024 році Дмитра перевели до Торецької колонії, а згодом — до слідчого ізолятора в Бійську на Алтаї. За словами Світлани, полонених обманювали, кажучи, що їх готують до обміну, але замість цього етапували до Росії. Там Дмитра били шокерами і палицями, а російські силовики намагалися сфабрикувати проти нього кримінальну справу, звинувачуючи у нібито участі у бойових діях.

У 2025 році Дмитра готували до обміну, він пройшов усі процедури і навіть був на борту літака, але в останній момент його зняли й повернули до в’язниці. Наразі він перебуває у СІЗО у В’язьмі, де умови трохи кращі, але здоров’я продовжує погіршуватися. Йому дають терапію проти ВІЛ, а також є інформація про можливий туберкульоз.

Дружина Дмитра Світлана вже понад чотири роки бореться за його звільнення. Вона зверталася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, але поки що безрезультатно. Світлана підтримує зв’язок із полоненими, які перебували з Дмитром, і запевняє, що він не втрачає духу, але часу чекати немає.

"З 2022 року мені постійно кажуть, що він буде у списках на обмін. Але нічого не відбувається. Можливо, його прізвище й потрапляє до попередніх списків, але чи затверджують його зрештою — невідомо. З огляду на стан здоров'я Дмитра часу чекати просто немає", — каже Світлана.

У липні вона має зустріч із представниками Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, продовжуючи наполягати на звільненні чоловіка.

Джерело інформації — ексклюзивне інтерв’ю дружини Дмитра Шурди кореспондентам 0629.com.ua.