Європейські країни досі значною мірою залежать від постачання російського скрапленого природного газу (СПГ), і саме Україна потенційно здатна перетворити цю залежність на слабке місце Росії. Про це повідомляє німецьке видання ntv.

У 2026 році Україна активізувала атаки на російську нафтову інфраструктуру, зокрема танкери в Азовському та Чорному морях, а також об'єкти глибоко в тилу — насосні станції, нафтопереробні заводи та сховища пального. Президент Володимир Зеленський назвав цю кампанію «далекобійними санкціями», підкресливши, що мета — не лише зменшити доходи російського бюджету, а й створити дефіцит пального всередині РФ.

Водночас, як зазначає ntv, газ залишається другим за важливістю джерелом фінансування російської війни. Значна частина прибутків від експорту газу надходить саме з Європи. Російський СПГ доставляють до європейських портів, де він знову перетворюється на газ і потрапляє до енергомережі. Попри санкції, імпорт російського СПГ до ЄС навіть зріс: у першому кварталі 2026 року було зафіксовано рекордні обсяги закупівель, а в червні Росія забезпечила близько 14% європейського імпорту газу. Основними покупцями стали Франція, Іспанія та Бельгія.

За даними Kpler та Urgewald, найбільший російський СПГ-хаб «Ямал» у першій половині року відправив до Європи 136 танкерів (97% усіх поставок). Центр дослідження енергії та чистого повітря (CREA) оцінює щоденні надходження до російського бюджету від експорту нафти й газу у 60 млн євро. ЄС планує зупинити імпорт російського СПГ із 2027 року, проте війна з Іраном уже вплинула на доступність катарського газу, що ставить під сумнів реалізацію цього плану.

Які можливості має Україна

На відміну від нафтового флоту, російський СПГ-експорт залежить від обмеженої кількості спеціалізованих танкерів. Дві третини СПГ надходить із Ямалу, і для його транспортування потрібні криголамні судна класу Arc7. Як наголошує ntv, «флот Ямалу складається лише з 15 суден. Кількох влучань достатньо, і експорт буде зупинений». Проте всі ці судна належать західним компаніям: 11 — грецькій Dynagas, решта — британським і японським власникам. Атаки на такі танкери можуть викликати гострий конфлікт України із західними урядами.

Альтернативою могли б стати удари по СПГ-терміналах. У Росії їх лише п’ять, і лише два — у Висоцьку та Портовій на Балтійському морі — знаходяться в межах досяжності українських дронів. Ямальський хаб та Arctic 2 розташовані приблизно за 3100 кілометрів від України. Українські безпілотники вже здійснювали атаки на відстані до 2500 кілометрів (наприклад, по НПЗ в Омську), і розвиток технологій може дозволити атакувати й віддаленіші об’єкти.

«Це працює лише в тому разі, якщо Київ готовий розлютити європейські уряди», — йдеться у матеріалі ntv.

Якщо ж Європа відмовиться від російського СПГ, удари України по цій інфраструктурі можуть суттєво послабити воєнну економіку Росії без ризику для енергопостачання ЄС.