У 2026 році війна дедалі глибше впливає на життя українського тилу: російські удари по цивільних об'єктах стали регулярними не лише на фронті, а й у великих містах. З осені, після появи реактивних «Шахедів», ситуація загострилася — тривоги в Харкові, Дніпрі, Запоріжжі, Одесі та Києві лунають майже безперервно.

Одеса

18 вересня 2026 року в Одесі зафіксовано 20 сигналів повітряної тривоги за добу — це рекорд за весь час повномасштабної війни. Попри постійні атаки, місто не зупинилося: бізнеси пристосувалися до небезпеки, хоча й зазнають матеріальних втрат — ремонти, простої, витрати на резервне обладнання. Великі торговельні центри мають протоколи безпеки, але реакція залежить від типу загрози: на ракетні атаки реагують суворіше, ніж на дрони. Частина магазинів закривається під час тривог, інші — продовжують працювати. Доставка товарів стала звичнішою, але люди все одно відвідують магазини та ТРЦ.

Школи намагаються зберігати очне навчання, хоча часті тривоги порушують розклад: діти переходять в укриття, частина уроків проходить дистанційно. Транспорт не зупиняється під час тривог, але його роботу ускладнюють прильоти, аварії та відключення електроенергії. АЗС поступово переходять до практики зупинки роботи під час тривог. Укриттів стало більше, зокрема мобільних, але їх доступність по районах нерівномірна. Частина людей ігнорує тривоги через звикання.

Культурне життя триває: концерти, вистави, фестивалі відбуваються з обов'язковими планами дій на випадок тривоги. Вечірнє життя збереглося, але його обмежують комендантська година та ризик атак. Масового виїзду з міста немає, хоча після важких атак окремі родини тимчасово залишають Одесу. Роботодавці стали терпимішими до запізнень і використовують гібридний формат роботи.

Запоріжжя

Запоріжжя, як прифронтове місто, зазнає всіх видів російських атак. Особливо відчутними стали удари по торговельних центрах: зруйновано всі «Епіцентри», більшість «Амсторів» і найбільший ТЦ City Mall. Багато місцевих бізнесів втратили свої локації. Люди частіше користуються доставками не лише через руйнування, а й через небезпеку перебування у великих ТЦ.

Промислові підприємства також страждають: після серії ударів у вересні призупинив роботу завод «Запоріжсталь», що впливає на доходи містян і місцевий бюджет. З 92 шкіл майже всі працюють у змішаному форматі, а 10 «підземних шкіл» дозволяють проводити уроки навіть під час тривог. Громадський транспорт потерпає від атак FPV-дронів, маршрутки захищають металевими клітками, але деякі напрямки вже не обслуговуються. Залізничне сполучення ускладнене: часто доводиться їхати автобусом до Дніпра, а вже звідти пересідати на потяг.

АЗС у Запоріжжі працюють стабільно, багато з них захищені сітками та габіонами після атак. Зв'язок і інтернет зберігаються, хоча під час відключень мобільний інтернет працює гірше. Медична система адаптується до нових умов постійних обстрілів.

«Тривоги вже стали частиною повсякденного життя міста та лунають десятки разів на добу, особливо під час хвиль дронових атак.»

Як зазначає «Українська правда», великі міста України змушені пристосовуватися до нової реальності — життя під постійною загрозою повітряних ударів, що впливає на всі сфери: від бізнесу й освіти до транспорту та культури.