28 липня активісти ініціативи Back to Ukraine повідомили про перший випадок, коли українську дитину, яка вважалася зниклою та перебувала у національному реєстрі «Діти війни», ідентифікували як солдата російської армії. Йдеться про Олександра Мустяце з села Кринки на Херсонщині, який зараз служить у російських військах і воює проти України. Його історія отримала розголос не лише в українських та європейських медіа, а й у російських, де його службу подають як свідомий вибір. Згодом Олександра внесли до бази «Миротворець» як зрадника та воєнного злочинця.

За даними Back to Ukraine, Олександр Мустяце 2007 року народження зник із Кринок, а на своїй сторінці у «ВКонтакте» він позує у формі російської армії з символікою «Z» та триколором. Восени 2022 року він брав участь у штурмі українських позицій, був поранений і проходив лікування у московському шпиталі, після чого повернувся до служби. Активісти також встановили, що він користується соцмережами під іменем Александр Фаменок або через акаунт дружини Вікторії. На звернення активістів щодо його рішення воювати проти України Олександр відповів: «Так я ж за свою сторону всегда. Россия всегда в моем сердце била».

Інформація про те, як Олександр потрапив до Росії, з’явилася завдяки витокам баз даних про перетин кордону: у грудні 2022 року він виїхав із Херсона до Криму, а згодом разом із матір’ю та її чоловіком переїхав до Краснодарського краю. Мати Олександра з 2023 року працевлаштована в Росії, а її чоловік отримав російський паспорт. Опіку над трьома братами Мустяце оформлено на Назарову Анну Іванівну, що, на думку активістів, може свідчити про втрату батьківських прав або загибель батьків.

Молодший брат Олександра, 15-річний Валентин, є учасником російського мілітаризованого руху «Юнармія» та брав участь у військово-патріотичних іграх, де виконував роль сапера. Активісти називають навчальний заклад Валентина «конвеєром мілітарної обробки», де дітей залучають до «уроків мужності», шкільних музеїв «СВО» та змушують писати листи російським солдатам. На думку Back to Ukraine, коли Валентину виповниться 18 років, він із високою ймовірністю піде шляхом Олександра.

Після публікацій про братів Мустяце в українських медіа, їхню історію підхопили російські пропагандисти, які подають це як добровільний вибір. В українських соцмережах реакція різна: від співчуття до звинувачень у зраді.

Як писати про індоктринованих дітей

Медіатренер і дослідник Отар Довженко вважає, що індоктринація українських дітей і перетворення їх на росіян — це тяжкий злочин, але людина, яка взяла до рук зброю, стає ворогом незалежно від обставин. Він наголошує: «Воювати чи не воювати — це рішення, яке ухвалює людина. Вона може бути дезінформована, оброблена пропагандою, може бути під тиском, але стріляти чи не стріляти, служити чи не служити — її рішення».

«Зраджувати свою країну під тиском обставин не є нормою і не має тлумачитись як нормальне рішення. І бодай спробувати вберегти своїх дітей від перетворення на росіян — це те найменше, що можуть зробити люди, які вирішили залишитися в окупації або вимушено там перебувають», — зазначає Довженко.

Засновник «Реальної газети» Андрій Діхтяренко вважає, що історія Мустяце демонструє ефективність російської пропаганди, але робити висновки щодо добровільності лише за онлайн-відповідями не варто — цілком можливо, що за дитину відповідають дорослі або військові. Експерти погоджуються: при висвітленні таких історій важливо давати повний контекст і уникати спрощених оцінок, щоб не відштовхнути дітей остаточно від України.