Львів протягом ХХ століття перебував у складі чотирьох різних держав – Австро-Угорщини, Польщі, СРСР та нацистської Німеччини. Ці зміни глибоко вплинули на його культурний, етнічний та соціальний склад, а також на життя мешканців.

На початку століття місто, відоме як Лемберг, було адміністративним центром Королівства Галичини та Володимирії в Австро-Угорській імперії. За переписом 1910 року, понад 51% населення становили римо-католики (переважно поляки), 28% – євреї і 19% – греко-католики (українці). Лемберг був центром культури, науки і технологічного прогресу: тут винайшли першу гасову лампу, з’явилося сучасне вуличне освітлення та електричний трамвай. Проте Перша світова війна принесла руйнування, а місто кілька разів переходило з рук в руки, зазнаючи російської окупації з русифікацією і репресіями.

Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році українці проголосили Західноукраїнську Народну Республіку, але польська більшість міста підняла повстання. Польсько-українська війна завершилася приєднанням Львова до Другої Речі Посполитої у 1923 році. У міжвоєнний період польська влада проводила політику асиміляції українців, обмежуючи їхні права, що спонукало до створення Організації українських націоналістів. Водночас Львів розвивався як культурний і науковий центр Польщі, зростало населення, з’являлися нові архітектурні стилі.

У вересні 1939 року місто окупувала Червона армія внаслідок пакту Молотова – Ріббентропа. Радянська влада розпочала радянізацію, масові репресії та депортації польської, української і єврейської інтелігенції. У червні 1941 року під час відступу радянські спецслужби розстріляли понад 4 тисячі політичних в’язнів. З початком нацистської окупації у Львові створили гетто та концентраційні табори, де за три роки майже знищили єврейську громаду міста.

Після звільнення Львова радянськими військами у 1944 році місто опинилося в руїнах і втратило до 90% довоєнного населення. За підсумками Другої світової війни Львів увійшов до складу УРСР. Радянська влада провела примусові переселення: польське населення вивезли до Польщі, а з територій Польщі депортували українців. Це призвело до повної етнічної трансформації міста. Львів став індустріальним центром із новими заводами і спальними районами, але зберіг міцні національні традиції, що сприяло розвитку дисидентського руху у 1960–1970-х роках.

Про історію Львова у ХХ столітті, його перебування у складі чотирьох держав та вплив на мешканців розповідає 24 Канал.