На одному із застільних заходів генералів та «поважних» осіб пролунала фраза: "Я — герой України! Я тисячу людей за тиждень поклав!". Цей вислів викликав обурення через ставлення до втрат як до показника "героїзму".
За словами автора, це приблизні втрати 225-го полку на одному з напрямків, які за масштабами перевищують втрати цілої бригади за кілька років. Крім того, згадується про катування та «обнулення», що практикуються лише в кількох підрозділах ЗСУ. Автор підкреслює, що бачив документи, працював із підрозділами «Скеля» та 225-м, а також чув багато історій від матерів, дружин і сестер загиблих, зниклих та постраждалих.
Він наголошує, що війна — це біль і втрати, і захищати країну потрібно, але не можна ставитися до людей як до розхідного матеріалу або пишатися кількістю втрат. Автор критикує маніпуляції щодо звільнення територій і поширення дезінформації, зокрема російського інформаційного впливу.
Коли піднімають тему втрат і зловживань, починаються погрози, а комунікаційники намагаються «відбілити» підрозділи. Автор вважає, що якщо немає чого приховувати — не варто боятися розслідувань. Він також звертає увагу на те, що перевірки, зокрема з Офісу омбудсмана, не виявляють порушень, хоча журналісти знаходять докази і свідків, що викликає сумніви щодо реального стану справ.
Звертаючись до генералів і колишнього головнокомандувача, автор заявляє: "Кров цих людей на ваших руках. Сподіваюся, ви колись отримаєте справедливу розплату". Він наголошує, що проведення таких розслідувань — питання національної безпеки, і сподівається, що цим займуться, незважаючи на зв’язки полків із різними структурами.
Автор також іронічно бажає критикам і прихильникам «м’ясних полків» служити у 225-му та «Скелі» і брати участь у їхніх штурмах. Він підкреслює, що це лише його суб’єктивна думка.
Важливо: думка автора може не співпадати з позицією редакції, яка не несе відповідальності за зміст блогів, але прагне публікувати різні точки зору.