У містах-господарях Чемпіонату світу з футболу в США відбуваються масові виселення бездомних, які змушені залишати свої табори через підготовку до турніру. В Атланті, зокрема, міські служби без попередження вилучали особисті речі та намети людей, що жили в Freedom Park, менш ніж за милю від фан-зони.
За словами мера Атланти Андре Дікенса, мета таких дій — не допустити появи бездомних у центрі міста не лише під час Чемпіонату світу, а й надалі. Влада називає це «рутинним обслуговуванням парку», хоча місцеві активісти та бездомні вважають, що це частина кампанії Downtown Rising, спрямованої на очищення центру міста від таборів бездомних перед турніром.
Однак такі заходи супроводжуються жорстокістю. У січні минулого року під час подібного прибирання в Атланті загинув бездомний Корнеліус Тейлор, якого випадково розчавив бульдозер. Цей випадок викликав обіцянки влади дотримуватися нових протоколів, але ситуація залишається напруженою.
Працівники Центру охорони здоров’я та реабілітації у Фултоні, що неподалік Freedom Park, помітили зникнення бездомних з вулиць під час Чемпіонату, але не знають, куди їх переселили. Один із бездомних, Сиріус, розповів, що його вночі висадили у так званому «мормонському центрі» на околиці міста, який він порівняв із табором FEMA, і звідти він пішки повернувся назад. Інший бездомний, Дрейвон Кларк, висловив обурення тим, що їхню спільноту «виштовхують», а їх «третюють як меншовартісних» заради вигоди від турніру.
Загалом у США офіційно зареєстровано понад 770 тисяч бездомних, і в останні роки влада посилює кримінальні заходи проти ночівлі на вулицях. Великі спортивні події, як-от Олімпіада 1996 року в Атланті чи Олімпіада 2024 у Парижі, традиційно супроводжуються подібними «очищеннями» міст. Цього разу в Лос-Анджелесі бездомних поселили у мотелі, у Далласі прибрали табір із 200 наметів, а в Сіетлі обіцяли збудувати 500 нових будинків, але встигли лише 50.
Попри гучні гасла FIFA про об’єднання світу футболом, реальність для багатьох бездомних у містах-господарях Чемпіонату — це відчуття виключення, жорстокості та соціальної нерівності. Сиріус підсумував: «Ця країна — країна війни. Вона навчає бути агресивними і байдужими. Нас використовують як відбійний матеріал, а не як людей. Ми — єдині, кого виключають із цієї гри».