Після втрати контролю над Соледаром у 2022 році та зупинки роботи підприємства «Артемсіль», Україна стала залежною від імпорту солі. За даними Державної митної служби, у 2025 році країна імпортувала близько 415 тисяч тонн солі, витративши на це майже 49,6 млн доларів. Основними постачальниками залишаються Єгипет, Туреччина та Румунія.

Відновлення солепромислу на Куяльницькому лимані може суттєво змінити ситуацію. У 2026 році було створено підприємство ТОВ «Куяльницькі соляні промисли», яке планує вилучати надлишкову сіль із лиману та переробляти її на харчову. За оцінками компанії, щорічний збір може сягати 300 тисяч тонн, що становить близько трьох чвертей обсягу імпорту 2025 року. Це дозволить не лише забезпечити внутрішній попит, а й у перспективі повернутися до експорту.

Проєкт передбачає інвестиції в розмірі близько 30 млн доларів і створення індустріального парку з солепереробним заводом у межах Усатівської громади. Очікується, що це сприятиме економічному розвитку регіону, створенню нових робочих місць і збільшенню податкових надходжень до місцевого бюджету.

Крім економічного ефекту, вилучення солі допоможе стабілізувати гідрохімічний стан лиману. За оцінками науковців НАН України, з 2014 року мінералізація ропи у Куяльнику зросла до 350 проміле і вище, що загрожує унікальній екосистемі та лікувальним грязям. Контрольований видобуток солі на площах 100–200 гектарів здатен компенсувати щорічний приплив солей і зберегти цінні природні ресурси.

«Зниження рівня солоності сприятиме збереженню цінних лікувальних грязей Куяльника — природного ресурсу державного значення», — йдеться у висновках науковців.

Європейський досвід свідчить про ефективність поєднання промислового видобутку солі та збереження природних територій. Зокрема, у Словенії природний парк «Сечовельські солеварні» успішно функціонує як водно-болотне угіддя та промисловий об’єкт, забезпечуючи збереження екосистеми без значних державних витрат.

Однак для запуску видобутку на Куяльнику необхідні рішення держави щодо режиму використання лиману, оцінка впливу на довкілля та дозвіл на спеціальне водокористування. Питання розглядалося навіть на рівні Кабінету Міністрів, але єдиного підходу поки що не напрацьовано.

Експерти прогнозують, що за стабільної роботи нових підприємств Україна зможе повністю забезпечити себе сіллю за 3–5 років, а ринок замість одного монополіста формуватимуть кілька регіональних виробників. Куяльник може стати одним із ключових джерел саме харчової солі для країни.