Протягом чотирьох десятиліть астрономи намагалися з’ясувати природу великої петлі, що, здавалося, піднімається з центру Чумацького Шляху. Нещодавно дослідники встановили, що ця структура розташована значно ближче до Землі і не пов’язана з ядром нашої галактики.

Структуру, відому як Galactic center lobe (GCL) або «лепесток галактичного центра», раніше пояснювали по-різному — від наслідків вибуху наднової до слідів давнього виверження в ядрі Чумацького Шляху. За даними дослідження під керівництвом астрофізика Кетрін Крекель з Гейдельберзького університету (Німеччина), ця петля є замкненою і знаходиться приблизно за 6520 світлових років від Землі.

Раніше вважалося, що GCL розташована на відстані близько 26 тисяч світлових років у центрі галактики, через що її розміри оцінювали як значно більші. Тепер стало зрозуміло, що це не слід активності надмасивної чорної діри, а газовий «пузир», який міг утворитися і бути іонізованим через активність зірок. Крекель і її колеги навіть запропонували перейменувати об’єкт на «надзвичайно заплутану петлю».

Вчені зазначають, що досі спостерігали лише частину структури. GCL є однією з найбільш помітних деталей на радіозображеннях галактичного центру і справді нагадує гігантський лепесток, що виривається з хаотичного ядра Чумацького Шляху. Однак нижня половина петлі розташована на тлі галактичної площини, де радіовипромінювання зливається з навколишнім фоном, через що структура здавалася відкритою, а не замкненою.

Розгадати цю загадку допомогло дослідження іонізованої сірки за даними огляду SDSS-V Local Volume Mapper, який створює детальні карти світного газу в Чумацькому Шляху. Випромінювання іонізованої сірки має довшу червону хвилю, що краще проходить крізь пил, і завдяки цьому вдалося побачити повну структуру GCL.

За версією вчених, петля могла утворитися внаслідок активності масивних зірок у регіонах зореутворення. Вибухи наднових створюють порожнини в запиленій області, а ударні хвилі на межах цих порожнин можуть ініціювати нові хвилі зореутворення. Нове покоління зірок іонізує газ, змушуючи його світитися, і з Землі край такого газового «пузиря» виглядає як яскрава петля.

Діаметр GCL становить близько 115 світлових років. Вона менша за відому Петлю Барнарда в сузір’ї Оріона, але їхні розміри досить близькі. Дослідники припускають, що обидві структури могли утворитися за схожими процесами.

Як повідомляє Science Alert, це відкриття допомагає краще зрозуміти складну будову галактичного центру і природу великих газових структур у нашій галактиці.