Українські науковці закликають міжнародні організації посилити обмеження на співпрацю з російськими дослідниками через війну Росії проти України. Про це йдеться у матеріалі, присвяченому досвіду біологині Анни Куземко та археологині Оксани Ліфантій, які активно просувають цю позицію на міжнародних майданчиках.

Після початку повномасштабного вторгнення Міжнародна асоціація науки про рослинність (IAVS), у якій Анна Куземко є членом ради, засудила агресію Росії та запровадила низку заходів підтримки для українських науковців: скасувала для них членські та організаційні внески, створила спеціальний фонд фінансування досліджень, а також заборонила проводити свої заходи в Росії та Білорусі й припинила фінансування тамтешніх активностей. Водночас виникли складнощі з використанням даних, зібраних російськими вченими у великих міжнародних проєктах. Частина російських дослідників відмовлялася відмовлятися від афіліації, посилаючись на вимоги грантів чи власну позицію щодо війни. У підсумку Куземко видалила російські дані зі свого дослідження.

Анна Куземко та її колеги регулярно перевіряють, чи є серед співавторів міжнародних публікацій росіяни з афіліаціями в установах країни-агресора. Якщо так, вони відмовляються від співпраці або вимагають не вказувати такі афіліації. Це призводить до конфліктів і навіть скарг до етичних комітетів, які часто не дають однозначних відповідей. У 2024 році Куземко разом із колегами запропонувала внести зміни до кодексу етики IAVS: рекомендувати вченим із країн-агресорів публікуватися як незалежним дослідникам. Однак рада асоціації поки що не готова розглядати цю пропозицію, побоюючись негативних наслідків для організації.

Археологиня Оксана Ліфантій також виступає за повне припинення співпраці з російськими науковцями, особливо тими, хто працює з матеріалами з окупованих територій України. Вона наголошує, що українські дослідники втратили доступ до власної культурної спадщини, а російські колеги намагаються легітимізувати незаконні розкопки та публікують статті з позначенням «Севастополь, Росія». Ліфантій вважає, що потрібно постійно наголошувати на неприпустимості таких практик, щоб формувати відповідне ставлення у міжнародної спільноти.

Інструмент війни

Доктор біологічних наук Павло Гольдін звертає увагу на те, що російська наука дедалі більше використовується як інструмент війни, зокрема у гібридних формах. За його словами, навіть цивільні дослідження можуть мати воєнне застосування, а держава Росія прагне отримати доступ до стратегічно важливих сфер — від космосу до штучного інтелекту. Гольдін зазначає, що західним науковцям часто складно усвідомити ці ризики, тому українські вчені змушені виконувати роль перекладачів і пояснювати небезпеку такої співпраці.

Європейський Союз та окремі уряди вже запровадили низку обмежень на наукову співпрацю з російськими організаціями та їх фінансування. Однак, як свідчить досвід українських дослідників, питання етики та практичної реалізації таких обмежень залишається складним і потребує подальшого врегулювання.