Українські фермери заявляють про нерівний доступ до сільськогосподарських земель через концентрацію ресурсів у руках великих аграрних компаній. Про це йдеться у дослідженні ГО «Екодія», результати якого оприлюднила координаторка проєкту Land Matrix Олександра Романова.

За даними дослідження, хоча закон обмежує право власності на землю до 10 тисяч гектарів на одну особу, це не стосується оренди. Відтак, великі агрохолдинги можуть контролювати значні площі через орендні механізми, що призводить до надмірної концентрації земель у межах окремих громад. Наприклад, у Ковалівській громаді Київської області група «Світанок» обробляє понад 73% сільськогосподарських земель, у Ладижинській громаді Вінниччини МХП контролює 46%, а в Гайсинській — «Укрпромінвест-Агро» має 42%.

«Коли ти маєш 100 гектарів — ти ніхто на ринку. Ти залежний від цін, від трейдерів, від добрив. А от коли маєш хоча б 500, то вже можеш диктувати свої умови», — зазначив один із опитаних фермерів.

Фермери скаржаться, що конкуренція за землю зростає, а можливості для розширення господарств скорочуються. За їхніми словами, великі компанії не лише контролюють землю, а й інфраструктуру, логістику, потужності для зберігання та переробки, що ставить дрібних виробників у залежність. 71% опитаних оцінюють вплив агрохолдингів переважно негативно, вказуючи на монополізацію ринку, скорочення робочих місць, вплив на місцеві рішення та погіршення стану ґрунтів.

Крім того, дослідження вказує на інституційну слабкість місцевого управління: розподіл земель часто відбувається не за законом, а за знайомствами, а передача повноважень громадам супроводжується браком підготовки та контролю. Малі фермери також стикаються з труднощами у доступі до фінансування та програм підтримки: «На папері підтримка є. У житті — ні. Ми подавали двічі — сказали, що не вистачає документів. А холдинг отримує мільйони без питань».

Автори дослідження наголошують, що питання доступу до землі — це не лише аграрна політика, а й майбутнє українського села, розвиток громад і продовольча безпека. Малі виробники залишають доходи у своїх громадах, підтримують місцеву інфраструктуру та відповідальніше ставляться до землі, тому підтримка фермерства є ключовою для стійкості країни.